Як санкції Заходу ослаблюють Росію. Частина І. Проект «Sukhoi Superjet-100»: погляд крізь призму санкцій

Блоги

11.05.2019 15:51 (Оновлено 11.05.2019 в 15:54)

Микола Лимаренко, джерело: «Facenews»

Блоги

Непохитність діючого режиму РФ, провал антиросійських санкцій – ілюзія, яку кремлівська влада нав’язала російському, частково українському і західноєвропейському суспільствам.

«Бойовий дух» росіян підтримується лозунгами на зразок «не было и не будет силы, которая могла бы покорить наш народ!», «санкции? Не смешите мои искандеры», «тополь санкций не боится».

За задумом Кремля, багатонаціональне населення РФ має згуртуватися навколо масштабних науково-технічних проектів, які забезпечать технологічну перевагу РФ перед Заходом.

Одним із таких проектів мав стати літак «SSJ-100», який задовго до нещодавньої катастрофи привернув підвищену увагу представників авіації усього світу, оскільки:

- подавався суспільству як російський виклик зарубіжним «Boeing 737» і «Airbus A319» та не інакше, ніж «вбивця» українських «Ан-148» і «Ан-158»;

- цим проектом опікувалися перші особи РФ, літак мав безпрецедентну державну підтримку, включно з лізинговою програмою;

- ще до офіційної презентації та першого польоту «SSJ-100» став своєрідним символом нескореності діючого режиму Кремля перед Заходом.

Втім, на всіх етапах створення та експлуатації «SSJ-100» літак переслідувала серія невдач, зокрема:

- неспроможність росіян локалізувати виробництво, внаслідок чого «SSJ-100» на 60-70% складається з імпортних компонентів;

- для мінімальної рентабельності необхідно виготовляти щонайменше 100 літаків в рік. Навіть при колосальних зусиллях уряду РФ, росіянам вдалося налагодити випуск в середньому усього близько 17 од. «SSJ-100» в рік! Навіть цього сміхотворного показника вдалося досягти за рахунок держзамовлень для «Аерофлоту». Для порівняння, «Boeing» та «Airbus» виготовляють понад 700 літаків на рік кожен;

- незважаючи на те, що ледь не всі зарубіжні візити Путіна розпочиналися з лобіювання продажів технологічної новинки, поодинокими замовниками «SSJ-100» стали здебільшого країни третього світу (Камбоджа, Замбія, Іран), які погодилися на ризикований крок в обмін на енергетичні проекти;

- технічні характеристики «SSJ-100» дають можливість використовувати літак близько 250 год. на місяць. При цьому, для літаків «Boeing» та «Airbus» цей показник може доходити до 500 год. Простою мовою, на зарубіжних аналогах заробити можна, як мінімум, вдвічі більше;

- навряд чи випадково перші особи РФ не здійснюють перельотів літаками «SSJ-100», віддаючи перевагу радянській розробці – «Іл-96».

Таким чином, елементарний аналіз вказує на те, що російська влада вже давно мала визнати провальність «SSJ-100» та згорнути проект. Як мінімум, це було б гуманно по відношенню до людей та дало можливість уникнути нещодавньої катастрофи в Шереметьєво. А враховуючи систематичні неполадки в літаках вказаної моделі – запобігти новим неминучим катастрофам «SSJ-100» в майбутньому.

Проте цього не трапиться – у Кремлі прекрасно усвідомлюють: декларація невдачі проекту «SSJ-100» означатиме визнання хибності усього вектору нинішньої політики РФ. Навіть більше, це підтвердить провал інноваційних шляхів розвитку російської економіки та вчергове засвідчить безальтернативність статусу «країни-бензоколонки».

Враховуючи це, офіційний висновок розслідування трагедії 5 травня базуватиметься на «людському факторі», що безумовно не відповідатиме дійсності та легко обґрунтовується наступним:

- колосальні бюджетні дотації дають можливість «Аерофлоту» входити до числа топ-світових авіакомпаній. Зарплати пілотів «Аерофлоту» (10-15 тис. дол. США) цілком співставні з мотивацією у німецькій «Lufthansa», французькій «Air France» та ін. Як наслідок, відбір на посади пілотів в «Аерофлоті» доволі жорсткий – достатній для того, щоб відсіяти новачків без тривалої льотної практики. Для порівняння, досвідчені пілоти українських авіакомпаній «Azur Air Ukraine», «Sky Up Airlines», «Wind Rose» раді зарплатам 2-4 тис. дол. США. Таким чином, версія слідства щодо відсутності у пілотів «SSJ-100» навиків пілотування є малореалістичною;

- в силу обмеження поставок комплектуючих через західні санкції, низка навігаційного обладнання «SSJ-100» було замінене низькопробними аналогами. Мова йде, у першу чергу, про протипожежну та кисневі системи російського виробництва, з якими, судячи по всьому, були проблеми під час Шереметьєвської трагедії. Тобто, як мінімум, відразу після введення санкцій Заходу, експлуатація «SSJ-100» мала бути зупинена. Саме так після введення Росією санкцій, поступив «Антонов», який не став експериментувати із заміною на «АН-158» недопрацьованих компонентів українського виробництва, призупинивши виробництво літаків та наразившись на нищівну критику громадськості за розвал вітчизняної авіації. Так змогла поступити Україна, яка не стала ставити під загрозу життя людей в угоду комерційним чи політичним інтересам. Так не може поступити Росія, в якій пересічний громадянин будь-якої миті ризикує потрапити під кремлівський каток.

Кремль ще поки може собі дозволити сотні загиблих росіян на Донбасі. Але смерть навіть декількох людей в ситуаціях, подібних катастрофі в Шереметьєво, є особливо чутливими для режиму Путіна, якому стає все важче тримати росіян у стані гіпнозу. Подальше збереження санкцій Заходу лише наближає відхід антинародної влади РФ на звалище історії.