Якути-буряти, урки зі сроками на горбу, базграмотні ваньки, що негодні вимовити слово "денацификация", поплічниці-алкашки з підконтрольного Донбасу, сомалійсько-непальська екзотика - це все вже було.
А тут - прям "юнкер безусый" 2004 р.н. Дитинство у Владивостоі, отрочєство в Пітєрі. Батьки - вчителі. Але не всьо так однозначно. Вчителі то таке, вони обоє уродженці Докучаєвська (Донецької обл), в нульових поїхали на Далекий Схід, ну й ясна річ, тепер вони рюзке далі нікуди.
Батя - функціонер "русской весны". Мама - викопана пітерська інтелігентка, пушкіністка, православна і "одухтворьонна".
В неї, правда, дуже вишукана російська мова. Я вперше від співрозмовників Золкіна і Карпенка почув слова "безусловно" и "естественно". Мама таким елейни голосочком виспівує: "Как, вы забыли, что мы один народ?!", "Сыночек, Господь тебя не оставит".
Синочок розридався, ну в такому віці воно й недивно. Але юноша він з характером. Закінчив школу в Пітері, але вступати приїхав в Донецьк(!), але толком і не повчився, бо добровільно вступив в підрозділ "ДНР". "Мальчик вырос и сам принял решение", - з благосною усмішкою сказала інтелігентна мама. Ідейний мальчик, він сам сказав: пішов добровольцем, щоб зупинити війну. Борєц за мір, йо*твою в кочерижку.
Цей в'юнош - показник того, що з нами воюють не лише зеки й алкаші, а й хлопчики з інтелігентних родин, які читали Пушкіна і Достоєвського.
Думаю, що Ніколая і Льва Гумильова теж, а ще всіх "классиков и современников", перераховувати яких я не маю бажання. Якщо для урки "пох кого мочить, аби срок скостили", ванька - "человек маленький подневольний", то "юнкер безусий" йде нас "визволяти", виходячи зі свого ідеалістичного світогляду.
Звідси висновнок: з нами воює ціле російське суспільство. Какие еще нужни доказательства?))
Читайте також: "...Або війна вб'є нас усіх": Захисник про те, що Україна запізнюється на півроку з мобілізацією