Це 185 днів невимовного болю, надприродної стійкості та безмежної любові сімей, які чекають своїх рідних чоловіків та жінок вдома. 185 днів голосів, волаючих в пустелі. 185 днів боротьби, спротиву обставинам та рішучої відмови скласти руки.
Кожного ранку ми щиро сподіваємось, що врешті й нам сьогодні пощастить. Кожного вечора наші надії розбиваються, позаяк цього не відбувається. На жаль, під час останніх 5 обмінів впродовж жовтня та листопада лише 4 захисників Маріуполя із підрозділу «Азов» повернулись в обійми своїх родин. Але більшість азовців все ще знаходяться в руках ворога. Ми не знаємо, де вони і в якому стані.
Ми по-хорошому заздримо закоханим парам, яких зустрічаємо під час прогулянок. Дітям, які йдуть за руку з татусями. Матерям, які мають можливість обняти своїх синів. У них є те, чого немає у нас. Нині кожна матір, дружина, сестра та донька, які безутішно вірять в щасливий день зустрічі із найдорожчим, ходять під гнітом такої маленької на тлі всієї війни і такої великої для кожної з них трагедії.
Кажуть, людину може знищити зсередини гніт власного горя, але нам обов’язково вистачить серця дочекатись тих, хто так відчайдушно обороняв всю країну і нас.
Джерело: Асоціація родин захисників «Азовсталі»
Нагадаємо, У Червоному Хресті зробили цинічну заяву щодо долі захисників "Азовсталі"