Серед ключових елементів реформи — зменшення навантаження на фонд оплати праці до 25% сукупно (скасування ЄСВ з 1 січня 2023 року, встановлення базової ставки ПДФО з 2023 року на рівні 30%, із подальшим зменшенням її до 25% протягом кількох років, скасування військового збору з 2023 року).
Встановлення єдиної ставки 15% для пасивних та інвестиційних доходів, а також ставки у 10% для доходів від оренди нерухомості.
Також йдеться про запровадження інституту оподаткування домогосподарств, що передбачає сплату податків уповноваженим представником домогосподарства та подання єдиної декларації про майновий стан і доходи.
Передбачається запровадження нових податкових пільг для фізичних осіб, зокрема — гарантоване повернення з бюджету ПДФО для певних категорій населення (наприклад, багатодітних та малозабезпечених родин), повернення 50% сплаченого ПДФО на погашення іпотечного кредиту тощо.
Ще планують запровадити спеціальний режим оподаткування фізичних осіб, які ведуть окремі види професійної діяльності (без необхідності спеціальної реєстрації) (таксі, ремонт нерухомості, послуги з перекладу, освітня або викладацька діяльність поза закладами освіти та інше).
І наостанок — запровадження податку на виведений капітал для МСБ, дохід яких не перевищує 200 млн грн за попередній рік.
Тож, як такі зміни вплинуть на бізнес та громадян?
Зниження навантаження на фонд оплати праці
Зараз, за оцінками різних соціологічних служб та аналітичних центрів, рівень тінізації заробітних плат складає 33-50%. За розрахунками фахівців аналітичних центрів, масштаби ухилення від сплати податків та зборів під час виплати заробітних плат оцінюються у 220-300 млрд гривень щороку, а втрати бюджету від них складають від 110 до 159 млрд щороку.
Причин, через які значна частина працівників працює без оформлення або на мінімальній заробітній платі, а іншу частину отримує у "конверті", щонайменше три:
Зависоке навантаження на фонд оплати праці (34% — ефективна ставка, 51% відношення виплаченої з/п до сплачених податків). Україна за цим показником є "анти-лідером" серед подібних за рівнем економічного розвитку країн.
В Україні трудові відносини досі регулюються застарілим Кодексом законів про працю, прийнятим ще у СРСР та розробленим в умовах радянської адміністративно-командної економіки, в якій єдиними роботодавцями були держава, зокрема державні підприємства.
Працівники у частині випадків не бажають офіційного оформлення через їх бажання отримувати субсидію на житлово-комунальні послуги.
Ці схеми ухилення від сплати зарплатних податків та зборів неможливо подолати виключно контролем чи адміністративними заходами, тому що навантаження на фонд оплати праці надмірне, а трудове законодавство — вкрай обтяжливе.
Запропоноване новою податковою реформою рішення — зниження навантаження на фонд оплати праці до 25% — виглядає збалансованим та оптимальним. Компенсаторами недонадходжень до бюджету має бути скорочення неефективних видатків бюджету та модифікація податків на землю і майно.
Разом з тим, необхідно лібералізувати та дерегулювати архаїчне трудове законодавство, привести його до сучасних реалій (законопроєкти №5371 та №5388), а також врегулювати питання із зв’язком субсидій та заробітних плат.
Такі комплексні зміни призведуть не лише до детінізації заробітних плат та пришвидшення зростання білих заробітних плат, а і до пришвидшення зростання ВВП, відповідно до економічної теорії, підтвердженої світовим досвідом.
Податок на виведений капітал
Для України рішення про відмову від класичного оподаткування прибутку і переходу до інноваційної моделі податку на розподілений прибуток (distributed profit tax) або, як його назвали в Україні, податок на виведений капітал (ПнВК), є досить складним та неоднозначним.
Спроби впровадження, датовані 2015 роком (законопроєкт 3357), 2016 роком (Рішення Національної ради реформ), 2018 роком (законопроєкт 8557) і 2020 роком (Рішення Національної ради реформ) — викликали і викликають гострі дискусії.
Аналогічна ситуація спостерігається і в економічній науці, де присутня давня дискусія з приводу доцільності чи недоцільності корпоративного податку, як такого, що здійснює негативний вплив на заощадження та інвестиції.
Теоретичний консенсус зміщується з питання про те, чи варто обкладати податком прибуток підприємств, до питання про те, в якій мірі і в який час має застосовуватись податок.
Аналіз досвіду застосування ПнВК у різних країнах свідчить, що запровадження нової моделі оподаткування позитивно впливає на залучення інвестицій. У низці країн спостерігалися рекордні показники прямих іноземних інвестицій (ПІІ).
Можна говорити про підтверджені фактами позитивні ефекти у короткостроковій і середньостроковій перспективі, в той же час для оцінки ефектів у довгостроковій перспективі необхідні подальші спостереження за країнами, які запровадили ПнВК.
Щодо впливу на зростання ВВП, то через вплив багатьох різних факторів неможливо виокремити вклад ПнВК.
Вплив моделі ПнВК для МСБ (яка передбачена Податковою реформою 2022) на залучення інвестицій та зростання ВВП — вкрай складно спрогнозувати, внаслідок її відмінності від моделей, які вже застосовуються у Естонії, Грузії, Латвії.
Проте початок переходу від дискреційного податку на прибуток до інноваційної моделі оподаткування розподіленого прибутку (ПнВК) в Україні є кроком у правильному напрямку.
Спеціальний режим оподаткування фізичних осіб (самозайняті)
Дрібний бізнес, в тому числі у формі самозайнятості, відіграє важливу роль в економіці будь-якої країни з низки причин.
Зокрема, це гнучкі умови праці, які дозволяють збільшити інклюзивність ринку праці, це зручний старт для підприємництва та багатьох радикальних інновацій, конкуренція виробників товарів та послуг на споживчому ринку створює сприятливі умови для покупців, покращує якість життя та збільшує купівельну спроможність доходів населення тощо.
Українська система спрощеного оподаткування (ССО) є доволі сприятливою, порівняно з іншими країнами, та створює загалом непогані можливості для тих самозайнятих осіб, для яких така діяльність є основною.
Але існує проблема негнучкості строків переходу на ССО та неможливість робити це епізодично, за потреби. Через це отримувати додаткові до основної роботи заробітки на нерегулярній (наприклад, сезонній) основі в легальному секторі для самозайнятих осіб може бути обтяжливо та невигідно, тому цей сектор залишається в "тіні".
Крім того, певна частина самозайнятих не готова реєструватися офіційно через обтяжливість процесу відкриття та закриття ФОП, додаткової звітності, можливих перевірок тощо.
Для добровільної легалізації мікробізнесу треба запропонувати відповідним економічним суб’єктам привабливу пропозицію, яка б могла водночас приносити помірні бюджетні надходження.
Передбачений податковою реформою спеціальний режим оподаткування фізичних осіб, які ведуть окремі види професійної діяльності (без необхідності спеціальної реєстрації), надає можливість легально працювати десяткам тисяч фізичних осіб, які працюють нерегулярно.
Для послуг таксі, ремонту нерухомості, послуг з перекладу, освітньої або викладацької діяльності поза закладами освіти, допоміжних послуг тощо — це сприятлива можливість для легальної роботи без зайвої бюрократії та ризиків.
Вцілому, ключові норми, передбачені новою податковою реформою, у випадку їх реалізації призведуть до суттєвого позитивного впливу на детінізацію заробітних плат, вирівнювання конкуренції та зростання економіки.
Така реформа разом із прийняттям законів щодо лібералізації трудового законодавства (№5371, №5388) дозволить суттєво пришвидшити вихід України з кризи та перейти до сталого економічного зростання.
Сподіваємось, що ця важлива податкова реформа буде зареєстрована у парламенті ближчим часом, обговорена із експертами та бізнесом і ухвалена до кінця 2022 року.