Про «Північний потік-2»: Німеччина підіграє Кремлю через власні економічні інтереси

Блоги

22.12.2021 10:34 (Оновлено 22.12.2021 в 10:34)

Дмитро Снєгирьов, джерело: «Facenews»

Блоги

Називаймо речі своїми іменами: фактично Німеччина зіграла на боці Кремля. На мій погляд, невипадковою є й поява в Bild статті щодо заборони на постачання летальної зброї в Україну саме напередодні Саміту східного партнерства й зустрічі Володимира Зеленського з новообраним канцлером.

«Північний потік-2» – економічна зброя Кремля? На думку офіційного Києва, газопровід є суто політичним проєктом Росії. Натомість у Берліні запевняють, що ситуація – під контролем, і у разі економічного тиску з боку Росії, німецький уряд вчинить відповідні заходи. Про які саме заходи йдеться і чи дійсно в Європі контролюють ситуацію?

Справа втім, що на сьогодні Росія не є ключовим гравцем європейського енергетичного ринку. Але «Північний потік-2» може кардинально змінити як економічний, так і геополітичний розклад сил.

Частка «Газпрому» на газовому ринку Європи у 2020 році склала 32,2%. До речі, у 2019 році частка норвезького газу знизилася до 33% з 38% - це багаторічний мінімум, показують підрахунки Refinitiv. Тому якби норвезький Equinor та Алжир під час кризи скористалися ситуацією, вони б, напевно, збільшили свою частку та зменшили російську присутність завдяки постачанню додаткових обсягів газу.

Однак цього не відбулося.

Примітно, що п'ять країн ЄС на чолі з Францією та Іспанією закликали розслідувати стрибок цін на газ. Вони опублікували спільну заяву, запропонувавши Європейському союзу розробити набір інструментів для «негайного реагування на стрибок цін» та, головне, розслідувати його причини.

Своєю чергою, Росія вправно скористалася цією помилкою газотрейдерів, а також певними прогалинами в європейській судовій практиці.

Що запропонував Путін? Укладати довгострокові договори. Росія пообіцяла постачати газ учетверо дешевше за гуртові ціни. І це – економічна пастка Кремля. Друга хитрість полягає у використанні прогалин в європейській правовій системі. Москва гратиме на двох моментах.

Перше: газогін може бути запущений навіть без сертифікації. Подібні випадки вже траплялися раніше. Наприклад, трубопроводи NEL і EGL 401 вводилися в експлуатацію до прийняття рішення про сертифікацію.

За інформацією Німецького федерального мережевого агентства (BNA), росіяни отримають лише 1 млн євро штрафу, якщо почнуть працювати без сертифіката. На тлі того, що Росія вже вклала у «Північний потік-2» приблизно десять мільярдів, така сума штрафу є смішною.

Друге: Росія погодилася на сертифікацію за німецьким законодавством, але винятково тієї ділянки газогону, яка проходить територією Німеччини, і 15 км у територіальних водах Балтійського моря.

На цьому тлі занепокоєння викликає позиція Німеччини, яка відстоює власні економічні інтереси та де-факто лобіює «Північний потік-2».

Називаймо речі своїми іменами: фактично Німеччина зіграла на боці Кремля. На мій погляд, невипадковою є й поява в Bild статті щодо заборони на постачання летальної зброї в Україну саме напередодні Саміту східного партнерства й зустрічі Володимира Зеленського з новообраним канцлером. Як на мене, Bild озвучила офіційну позицію Німеччини щодо її подальших планів стосовно України. Тобто вона стала: Україні не дадуть летальної зброї. Це – дуже показовий момент.

На мою думку, це питання мало б бути порушене Зеленським під час зустрічі. Зауважу, що публікація Bild розкриває низку підводних каменів, а позиція офіційного Берліна розглядається виключно з точки зору дотримання національних інтересів німецької держави.

З одного боку, закидаючи попередньому канцлерові Ангелі Меркель фактичну заборону на постачання зброї до України, з іншого боку Bild робить акцент на тому, що власне як сама зброя, так і її застосування нібито суперечить домовленостям 2020 року. Відповідну домовленість у межах ТКГ передбачала, зокрема, заборона на ведення снайперського вогню і діяльність диверсійно-розвідувальних груп.

Ця стаття фактично підкреслила, що позиція Німеччини щодо України є незмінною у моменті ненадання летальної зброї. І головне – «Північного потоку-2». Попри зміну канцлера, позиція Німеччини у цих питаннях залишається суто прагматичною.

Нагадаю:

21 липня США та Німеччина оголосили, що офіційно домовилися про завершення будівництва російського газогону "Північний потік-2, опублікувавши спільну декларацію з обіцянками Україні.

Натомість Президент України Володимир Зеленський вважає, що зобов'язання за угодою між США та Німеччиною щодо «Північного потоку-2» можуть бути не виконані. Він просив президента Сполучених Штатів Джо Байдена втрутитися в ситуацію з газопроводом.

В інтерв'ю виданню «The Washington Post» Зеленський зазначив, що він не задоволений цією домовленістю і не вірить у виконання зобов'язань за угодою. «Звичайно, я не задоволений цією домовленістю, якщо я можу її так назвати, і форматом, в якому вона була досягнута», - заявив він.

В свою чергу Держдепартамент США надав до Конгресу звіт про нові обмеження проти учасників проєкту російського газогону «Північний потік-2».