Плівки Медведчука: повчальний момент для чинної влади

08.06.2021 15:51 (Оновлено 08.06.2021 в 15:51)

Плівки Медведчука до 4 частини не були чимось особливим для тих, хто в політиці. Так, заробляли, так цинічно, але політика - це складна цинічна річ. Її можна засуджувати, але куди важче запропонувати кращу політику.

Проте, після частини про кіборга Рахмана, навіть в тих, хто дуже добре уявляв дно Порошенка - волосся мало встати дибки.

Я добре знав як працювала машина Порошенка, і тому ніколи не допускав можливості голосувати за нього, окрім як проти якоїсь вати. Однак, баталії 2019 року торкнулись мене дуже сильно. Справа не в тому, що мене атакували якісь боти, мене реально атакували мої друзі, родичі і близькі. Вони в лице мені заявляли, що я зрадник України, що я продався і тому подібне. І одна справа банити якихось ботів, інша справа слухати це від близьких тобі людей. Нажаль, в цьому приступі порохоботської істерики, я втратив дуже багато важливих мені людей.

І сьогодні я задумався над тим, яку трагедію вони переживають. Побачити докази як Порошенко цинічно використовував легенду війни “Рахмана” для самопіару - це удар навіть по найбільш стійким. Проте, трагедія не в цьому. Вона в тому, що у цих людей немає дороги назад. Психіка людини не може пережити таке заперечення. Після істеричного доказування, що Порошенко= Україна, що всі хто його не підтримав - зрадники, що вони єдині і кращі за 73%, і тому подібний бред, яким ці люди заливали все що можна і не можна останні роки. Після цього всього психіка не може прийняти, що Порошенко був звичайним олігархом, цинічним, егоїстичним, і його проукраїнська позиція була просто вимогою ситуації, а не ідеологічна. Ці люди приречені брехати собі тепер до кінця свого життя, бо страх визнати правду про Медвечука і Порошенка - це зруйнувати віру в самого себе, як унікального праведного патріота. Це визнати, що ті, кого вважали “відсталими”, “зрадниками” - виявились правими. На таке майже не здатна людська психіка.

Мені справді шкода, що багато людей загнали себе в цю пастку, і сьогодні змушені собі вигадувати будь-які пояснення про підробки, про фейки, переводити розмови про Зеленського і т.п., тільки б не допустити сприйняття правди. Мені ще більше шкода, що це часто люди, яких я ціную і поважаю. І єдине, що я можу побажати всім нам - ніколи не прив’язувати нашу країну до конкретного прізвища. Україна ≠ Прізвище.

П.С. У цій історії є дуже повчальний момент для чинної влади. Поки ви радієте, чи можливо приймаєте участь у зливанні плівок - хтось активно пише і знімає вас. І тільки ви почнете “шкутильгати” - все це піде вашим опонентам. І тоді дуже багато людей дізнаються подробиці “дорожок” вашого офісу. Єдиний спосіб цьому запобігти - це проводити таку політику, за яку не соромно в опублікованих записах.