Наталія Кохаль. Ластівка
Читайте также: Живописні емоції Людмили Ганушевич
Білий папір та рівна площина іноді зупиняють самих завзятих. Що там має бути зображено?Саме так – що, бо питання – як – другорядне, так само у співвідношенні, як душа і тіло. Щось зупиняє художника, найперше, зсередини. Саме найперший імпульс не дає змоги обманути себе і вже не художник, скоріше, людина, відчуває себе неначе оголеною на божому суді. Що ж це має бути? Хто з’явится на білому і рівному як сніг, папері? Процес цей – творення образу – до певної міри був і залишається самим потаємним і загадковим періодом у творчому процесі. Що ж, безперечно, пошуки витоків всього земного призводять нас до Бога. Так і пошуки виникнення образу приводять нас до накопичень і завалів пам’яті, яка здатна, здається, вмістити все: цілий білий світ із небом і землею, горами і полями, зорями, людьми, тваринами і лісами, ба, навіть почуття та їхні віддзеркалення потроху віддають художнику свої крихтини, з яких поступово і утворюється щось нове, щось знайоме і дуже особисте, щось загадкове до болю пізнане – ім’я якому образ.
Оксана Стратійчук. Розмова із сфінксом
Чотири київських художники – Віта Хайдунова, Наталія Кохаль, Оксана Стратійчук та Іван Кириченко з невеликою різницею у часі здобули освіту у Київському Державному художньому інституті у майстернях В. Чебаника , Г. Галинської, А. Чебикіна та М. Компанця. Певною мірою у творчому єднанні допомогли і поїздки до Будинку творчості «Седнів». Проте ці формальні об’єднуючі фактори лише умовно сприяли творчому розумінню між ними. На перший погляд творчість цих митців не перетинається і не співпадає. Художники різні. Проте, мені здається, що у мистецтві ними рухає єдиний творчий імпульс – пошуки ідеального образу – образу гармонії світу, образу гармонії у людині.
Віта Хайдурова. Ілюстрації до твору Гофмана "Життєві погляди кота Мура"
Розглядуючи творчий шлях кожного художника, уважний дослідник має змогу цілу низку надзвичайних речей, про які сам митець не здогадується. Як на долоні не тільки професійна зрілість ті сталість. Чітко окреслюється духовна орієнтованість, особисте життя, риси характеру, прояви яких хочеться приховати і забути. Проте втекти від них надзвичайно складно. Творчість – процес примхливий та чи не єдиного він не дозволяє – зради. Сучасне образотворче мистецтво отримало як ніколи багато можливостей з боку технологічних новітностей та впроваджень. Одначе те, що ховається під деякими розробками у цих відгалуженнях, на жаль, часто немає нічого спільного із мистецтвом. Невдалі спроби гри із комп’ютером чи відео, прикриті ковдрою під гаслами цікавих ідей чи концептуальних забаганок, породжують та розмножують безобразність, спотворення і, як наслідок цього, насильство і агресію. Це швидше нагадує соціальні ігри та боротьбу за місце під сонцем, за право висловити своє «я» шляхом відмови від традиційних, вже досконалих та визначених методів. Чи то на щастя чи то внаслідок прадавніх традицій – папір, засіб та знаряддя художника, сам визначає та провокує до більшої відповідальності за те, що створюється. Сама вже біла рівна площина – як нове життя, що починається, не дозволяє таланту художника перекручувати та псувати його дійсність, зупиняє шалений потік думок та емоцій та неначе повертає до прекрасних та давніх, як сама земля, традицій творення та помноження гармонії у людині.
Іван Кириченко. Амазонка
Читайте также: Наталія Кохаль: «Поштова марка презентує країну у світі»