Рейтинг президента Зеленського пішов у круте піке

02.02.2021 12:39 (Оновлено 02.02.2021 в 12:40)

Причини стрімкого втрачання президентом та його «слугами» того величезного кредиту довіри, який їм дав народ на виборах, також очевидні. Це, в першу чергу, відсутність чіткої кадрової політики та стратегії економічного розвитку держави.

Днями Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) оприлюднив дані свіжого всеукраїнського опитування громадської думки.

Як свідчать його результати, за Зеленського проголосували б лише 13,4 відсотка всіх опитаних. Серед тих, хто визначився з вибором, ця цифра трохи більша — 19,8%. На другому місці рейтингу — Петро Порошенко, якого підтримали б 10,6% серед усіх респондентів і 15,7% серед тих, хто визначився з вибором. З більшим відривом від двійки лідерів ідуть Юлія Тимошенко (8% і 11,8%, відповідно), Юрій Бойко (7,4% і 11%), Ігор Смешко (6% і 8,9%) та Віктор Медведчук (5% і 7,5%).

Щодо виборів до Верховної Ради, то несподівано на перше місце вирвалася «Опозиційна платформа — За життя!».

До речі, кум Путіна Віктор Медведчук, згідно з результатами опитування, має на Донбасі аж 20,2 відсотка симпатій виборців (і 32,7% серед тих, хто визначився), випередивши навіть Юрія Бойка, в якого лише 11,5% і 18,5%, відповідно.

Проте, я не радив би робити з того трагедії. Оскільки це базовий регіон для рейтингу проросійських партій і його показники «розчиняться» у загальноукраїнських цифрах. Як луганчанин можу сказати, що це передбачуваний момент і мене він зовсім не здивував.

Якщо на момент приходу до влади Зеленському вдалося мобілізувати цей електорат, то невиконання обіцянок щодо припинення вогню, ухвала закону про землю, мовна новація — власне, все те, на чому спекулюють політичні опоненти з ОПЗЖ, і дало відтік певної частини виборців. Та й узагалі, ніяких висновків із 2014 року не було зроблено, й ті регіони фактично віддали на поталу ОПЗЖ і всім тим силам, які називаються проросійськими.

Кадрові питання з незрозумілими перестановками в уряді, скандальними призначення протягом усієї каденції Зеленського, а також відсутність економічної стратегії та розуміння розвитку держави очікувано призвело до падіння рейтингу.

Навіть місія МВФ констатувала, що в країні, на жаль, немає чіткого плану економічного розвитку. Це фактично вирок, зроблений міжнародною фінансовою інституцією, від якої великою мірою залежить функціонування української держави. Бо наразі маємо досить велику діру в бюджеті й без зовнішніх запозичень навряд чи впораємось самотужки. Ті кроки, які робить президент, на жаль, мають винятково популістський характер. Наприклад, коли фактично в ручному режимі було запроваджено зниження тарифів на газ. Хоча тут варто зазначити, що говорити про зниження тарифів якраз і не варто.

Бо «Нафтогаз України» контролює лише приблизно 7% ринку кінцевих споживачів газу. Після лютого ми стикнемося з тим, що газові монополісти (а це приблизно 20 компаній, пов’язаних із Фірташем) будуть диктувати свої кабальні умови. Все це виглядає досить дивно на тлі зобов’язань щодо зменшення ціни на газ і попередніх заяв, що в нас достатньо блакитного палива в газових сховищах, які були ще влітку закачані за дешевими цінами.

Водночас,показово, що стрімкого зростання рейтингу опозиційних сил на тлі президентського падіння також не відбулося. А лідерство на політичному п’єдесталі ОПЗЖ — явище тимчасове. Згодом ми побачимо зовсім інші цифри.