Як не ФОПнути економіку?

21.12.2020 07:30 (Оновлено 21.12.2020 в 09:34)

Голос податкового «Майдану» може виявитися схожим на «голос Донбасу», коли кілька пройдох з економічним або політичним минулим заради власних цілей маніпулюють тисячами.

У «кривому дзеркалі» української дійсності, де інструменти несплати податків навіть досвідчені політики чомусь називають малим та середнім бізнесом, опозиційні до європейської України партії (зокрема псевдоЄвропейська Солідарність) активно розганяють хвилі нового податкового «Майдану».

Нібито зібралися фізичні особи підприємці (ФОП) з річним оборотом у мільйон гривень, які не в змозі купити касовий апарат за 3…9 тисяч гривень, бо це уб’є їх бізнес.

Їх не вбиває оренда контейнера на ринку за 3…9 тисяч гривень щомісячно, оренда комерційної нерухомості від 100 грн. за м.кв. щомісячно.

Але касовий апарат, який обійдеться їм у 3600\12=300 грн на місяць (якщо щороку купувати новий але не з самих дорогих) точно уб’є їх бізнес.

Окремі ФОПи ніби й не зовсім проти касових апаратів. Але нехай в чеках не буде ваги та назви товару. Щоб схема, під яку «заточений» даний ФОП і ще десятки ФОПів поруч, не поламалася.

Уявіть собі підприємство, яке щороку імпортує оселедці на сотні мільйонів гривень. Щоб мало платити податки, воно імпортує їх по 15 грн\кг. В Україні продає своїм ФОПам по 15,2 грн\кг. і платить податки з 20 коп. з кожного кілограма. В ці 20 коп. воно втискає транспортні послуги, митних брокерів, склади, охорону, морозильники, зарплату працівникам… Тобто за вирахуванням витрат оподаткуванню підлягатимуть 1-2 коп на кожному кілограму. Досвідчений бухгалтер може зменшити оподаткований дохід фірми-імпортера до тисячних долей копійки.

Далі у схемі працюють ФОПи. Вони продають супермаркетам оселедці по 50 грн\кг. Супермаркет виставляє ціну 50,2 грн\кг і має свої 20 копійок, в які треба втиснути транспортні послуги, склади, охорону, морозильники, зарплату працівникам, залишивши до оподаткування 1-2 коп.

При цьому ФОПи імпортера продають оселедці ФОПам або фірмам-прокладкам супермаркета, щоб зовсім заплутати схему. Без чеків ФОП-спрощенець купує в імпортера на 1 млн 65,8 т. риби (1 000 000 \15,2 = 65 789 кг), а продає супермаркету 20 т. (1 000 000\50 = 20 000 кг). Решта риби «зникає», а насправді продається без чеків на ринку. Ось саме ці 65,8-20=45,8 т. риби ховають від оподаткування під хештегом #saveFOP.

Можна замінити рибу на смартфони, пилососи, холодильники, лимони, польські яблука. Ці схеми діють і з виробленим в Україні товаром.

Ці схеми дозволяють керівникам імпортерів, виробників, супермаркетів та і самим «ФОПам» купувати чудові автомобілі, які не помічають розбитих доріг, квартири в елітних районах, будинки за містом, дорожчу їжу, тобто жити по-європейськи десяткам (а може і сотням) тисяч громадян України.

Але ці схеми залишають в пострадянській Україні десятки мільйонів інших.

Не треба фіскалізації. Те саме виникне, якщо уряд поставить вимогу автоперевізникам возити людей в пасажирських автобусах не більш як 10-річної давнини. Ми знову почуємо лемент про утискання малого бізнесу. Нехай мільйони їздять в «коритах на колесах», щоб не зачепити кілька тисяч «власників» маршрутів, які здатні скооперуватися і організувати автобусний «Майдан», щоб тільки не вкладатися у новіші автобуси.

Дивує позиція «четвертої влади». Чому журналісти, попередньо вивчивши пропозиції уряду, не підійдуть до учасника акції і детально розпитають про його бізнес, або бізнес його наймача, якщо він тільки продавець.

Бо голос податкового «Майдану» може виявитися схожим на «голос Донбасу», коли кілька пройдох з економічним або політичним минулим заради власних цілей маніпулюють тисячами.