Ще задовго до того, як Президент України Володимир Зеленський подав до парламенту законопроєкт №3612 "Про народовладдя через всеукраїнський референдум» розгорнулась палка дискусія стосовно доцільності/недоцільності використання такого інструменту прямої демократії в нашій державі. Іншими словами всіх турбувало питанням: «Чи варто надати українцям такий потужний інструмент впливу (до речі передбачений Конституцією України), чи - ні ?»
Противники референдумів акцентують увагу на тому, що в пострадянських державах слабкі інститути і низьку політичну культуру, а також в цих країнах тема народовладдя і референдумів має, здебільшого, спекулятивний характер (як приклад наводиться майбутній референдум в РФ, який має затвердити вічну владу Володимира Путіна).
При цьому чомусь геть забулося те, що українській народ (28 млн виборців) 1 грудня далекого 1991 року вже складав іспит на «дорослість», підтримавши саме на всенародного референдуму Акт проголошення незалежності України. Справедливості ради, це чи не єдиний референдум у новітній історії нашої держави, який мав реальні юридичні наслідки.
Ми всі з вами гарно пам'ятаємо, що прийнятий у 2012 році Закон "Про всеукраїнський референдум" у 2018 році був визнаний Конституційним Судом неконституційним у зв’язку з виявленим порушенням визначеної у Конституції процедури розгляду та ухвалення, також встановленням нелегітимності його мети та невідповідності положень вимогам Основного Закону (Рішення від 26 квітня 2018 року № 4-р/2018). Внаслідок цього у законодавстві на тривалий час утворилася прогалина у правовому регулюванні інституту всеукраїнського референдуму.
І лише у 2020 році це питання знову було актуалізоване шляхом внесення до парламенту вищезазначеного законопроєкт №3612. Не може не тішити той момент, що ще «на березі», були проведені консультації з Центральною виборчою комісією, консультації з науковою спільнотою, усіма зацікавленими політичними суб’єктами. Більше того англомовний варіант законопроєкт був надісланий на рецензування міжнародній організації IFES, яка займається референдумами та виборами. Він вже отримав позитивний висновок. На нинішньому етапі очікуються відповідні висновки Венеціанської комісії як ключової європейської інституції, що займається аналізом правових документів. Попереду палка дискусія в стінах українського Парламенту.
Я навмисне не заглиблююсь в аналіз тексту законопроєкт, оскільки мої колеги зробили це вже неодноразово та й кожен з вас може з ним особисто ознайомитися. Оскільки, на мою думку, головним у цьому питанні є те, що в разі ухвалення цього законопроєкт українці зможуть отримати реальну (а не таку як у 2000 році) можливість використовувати своє конституційне право. І можливо це і буде початком «народовладдя» в Україні.