Перше - Україна (влада, точніше) погодилася остаточно визнати ОРДЛО повноцінним суб’єктом: тепер домовленості фіксуються і адресуються до виконання лише двом суб’єктам - Україні та ОРДЛО.
Друге - створюється новий орган, Консультативна рада, в ньому по 10 осіб від України і, знову ж таки, від ОРДЛО.
Третє - Росія не бере на себе жодних зобов’язань щодо виконання домовленого, вона присутня в статусі лише такого собі спостерігача-гаранта, нарівні з Німеччиною, Францією і ОБСЄ.
Таким чином, зовнішню воєнну агресію з боку Росії проти України протокольно/процедурно зведено до «внутрішнього конфлікту в Україні».
Насправді, Росію не визнали агресором, а зафіксували лише гарантом миру ще при президенті Порошенку, під час укладання домовленостей в Мінську-2 (12.02.2015). Нинішніми ж домовленостями ту хибну й несправедливу для України політичну фіксацію буде переведено на робочий рівень, на рівень виконання. Це те, чого хотів Путін, не Україна точно!