Роман Безсмертний звинуватив людей Зеленського у роботі на Росію

Блоги

18.10.2019 11:15 (Оновлено 18.10.2019 в 11:16)

Роман Безсмертний, «Новинарня»

Блоги

​Завдяки нефаховим діям новообраного президента Володимира Зеленського і його команди Україна поволі вповзає в дуже небезпечну зону, де очевидно, що тектонічні зрушення можуть привести до дуже поганих наслідків.

Завдяки нефаховим діям новообраного президента Володимира Зеленського і його команди Україна поволі вповзає в дуже небезпечну зону, де очевидно, що тектонічні зрушення можуть привести до дуже поганих наслідків.

У зв’язку з цим можна передбачити декілька сценаріїв.

Перший і дуже поганий – це те, що ззовні в України стає все менше і менше союзників та друзів. Голос України ззовні дедалі менше чути. Слід чесно зізнатися, що Україна вже майже зникла з радарів Ради Безпеки ООН, Україна все менше впливає на ситуацію в ОБСЄ, у ПАРЄ без виконання жодних умов повернули Росію – залишаються лише окремі союзники серед політичних середовищ Європи.

В Україні починаються дуже небезпечні процеси з точки зору виникнення конфлікту між суспільством і державою. Це стосується трьох доленосних питань: питання війни і миру, питання землі і питання столиці. Усе це той динаміт, на якому можна підірватися. Питання землі – це питання бунту в селі. Питання столиці – це питання революції, тому що бунти здійснюються в селі, а революції робляться в столицях. Питання війни і миру – це питання, з ким піде армія.

Той, хто завів Зеленського і команду на лід формули Штайнмаєра і одночасно вкинув ці три проблеми, той явно спрямовував все це на риття окопів між владою і суспільством.

І на сьогоднішній день очевидно: якщо президент і його команда зманеврують, знайдуть в собі сили відмовитися від окремих тез та реалізувати пропозиції, пропонованих суспільством, провівши серйозні кадрові зміни – тоді можна сподіватися, що ситуація стабілізується.

Це стосується і питань проведення так званих “реформ”, зокрема щодо тези, що “ми працюємо над реформами, відпрацьовуємо правову базу, але запровадження всіх цих реформ повинно мати окремі часові рамки і окрему методологію”. І запроваджується на певний час перехідний період, бо ми перебуваємо в стані війни із Росією.

З огляду на прояви непродуманої соціальної політики, тиску на середній і малий бізнес, нові дискримінаційні правила на ринках, є підстави говорити про те, що проблема нефаховості поширюється з ОП і на уряд, на економічну складову.

Водноча аналіз ситуації навколо формули Штайнмаєра і того, як вона була інкорпорована, свідчить, що біля Зеленського присутні люди, які не просто працюють на сусідню державу – Росію, а це особи, які реалізують плани Росії.

З одного боку, йдеться про дискредитацію самого Зеленського, з іншого боку – і це вже очевидно – що ми в умовах ведення п’ятирічної війни проти Росії тепер будемо спрямовувати основні зусилля на те, щоб погасити конфлікт всередині країни. А це означає, що цей вітер дме з Москви.

Починаючи від того, що українцям нав’язується відповідний інформаційний дискурс, і закінчуючи тим, що у парламент уже зайшли відверто антиукраїнські політичні сили.

Питання можна поставити ще глибше. Звернімо увагу на кадрові рішення, які реалізуються на рівні регіонів: призначення голів регіональних адміністрацій – це свідчить про те, що реалізуються частково інтереси, які виробляються і нав’язуються РФ щодо України.

Що залишається Кремлю? Спровокувати черговий внутрішній конфлікт і зайти через північно-східний кордон, який продовжує бути незахищеним – прикритим хіба що в районі ООС. Адже наша влада продумує варіанти, як в умовах осінньо-зимового періоду зірвати війська із тих позицій, які вже напрацьовані, укріплені, оснащені, і відвести їх на непідготовлені території.

Така нинішня тактична ситуація зайвий раз свідчить як про непродуманість, нефаховість влади, так і про реалізацію нею – в той чи інший спосіб – певних інтересів і планів Кремля.

Крім тактичного, є й стратегічний рівень. Уже скільки очолює державу Зеленський, а ще не відбулося повноцінного засідання Ради національної безпеки і оборони. На сьогоднішній день не розподілені видатки безпекового сектору в держбюджеті на наступний рік – вони існують тільки в загальній сумі. А що стосується питань, пов’язаних з Міністерством оборони, з оборонним замовленням, із забезпеченням Національної гвардії, зовнішньої розвідки, розвідки Міноборони – це абсолютно ніяк не відпрацьовано.

Ще одна проблема – кадрове наповнення. Люди звільнені, але вакансії залишилися. Ця невизначеність дуже серйозно б’є по розумінню, що буде завтра.

Я вже не кажу про ситуацію у парламенті. Зверніть увагу: рішення, які ухвалюються, дестабілізують ситуацію, а не встановлюють новий ідеологічний, практичний, оборонний характер.

Наступне – питання, пов’язані із зупинкою реформування певних секторів. Раніше ми казали, що реформи йшли повільно, але якщо ми подивимося на теперішню ситуацію у певних секторах – реформи просто зупинені.Якщо взяти оборонно-промисловий сектор, на якому необхідно було б робити акцент і який міг би стати свого роду драйвером для економіки України – там ситуація фактично заблокована.

Ми бачимо абсолютну відсутність будь-якого цілісного розуміння з боку влади, що ситуація важка, складна, Україна веде війну, але навіть за таких умов необхідно й потрібно і економіку розвивати, і формувати бюджет, і відповідати на соціальні питання, на речі, пов’язані з т.зв. децентралізацією.

Зверніть увагу, що відбувається. Президент говорить, що для окупованого Донбасу буде окремий порядок місцевого самоврядування, а в залі Верховної Ради і в діях уряду відносно решти України відбуваються кроки, що звужують повноваження місцевого самоврядування. Хто в такій ситуації повірить подібним заявам президента і урядовців?! Очевидно, що вони внутрішньо суперечливі. Вони будуть призводити до породження нових конфліктів.

Я вже не кажу про таку річ, як програма уряду. Скромність цього документу говорить про те, що урядовці діють не цілком відповідно до ситуації, яка склалася.

Взяти хоча б Міністерство закордонних справ. На наступний рік одна програма – це робота з безвізового режиму. Даруйте! Україна перебуває в стані війни, від України відходить цілий ряд стратегічних союзників, а у МЗС залишається тільки програма із безвізового режиму? І подібні закиди можна адресувати багатьом іншим відомствам.

Так, одна з причин, звідки ми отримуємо деструктивні імпульси – це нефаховість, непідготовленість нової влади. Але друга частина, набагато небезпечніша: інституційна нездалість.

Інституційно так склалося, що в Україні президент сказав – і вся система почала під нього “співати”. Але ми на сьогоднішній день маємо президента, який входить в курс діла, який не повністю володіє ситуацією в певних секторах. І це вимагало б від міністрів, секторальних очільників, керівників комітетів рутинної, педантичної роботи та доносення до керівництва держави інформації про істинний стан справ. Натомість маємо ситуацію, коли посадовці “підспівують” тим нефаховим людям, які оточили президента в питаннях безпеки, зовнішньої політики та ін.

Очевидно, що в нинішніх умовах потрібно, щоб питання зовнішньої політики повністю брав на себе міністр закордонних справ, тобто роль Міністерства закордонних справ мала зростати. Так само в нинішній ситуації безпекову політику мали б брати на себе міністр оборони, начальник Генерального штабу, секретар РНБО тощо.

Очевидно, що за нинішніх умов звичка ходити на Банкову й отримувати відповіді на всі питання призведе до дуже плачевних наслідків. Адже на посаді президента ми бачимо людину, яка поки що не в повній мірі володіє всією цією проблематикою.

Натомість Володимир Зеленський цілий день присвятив пресмарафону. Даруйте, невже у президента стільки повноважень і функцій, щоби віддавати цілий робочий день спілкуванню з журналістами?! І це в умовах війни, в умовах того, що має тривати підготовка до серйозних зовнішньополітичних іспитів!

Тож ми бачимо і дуже серйозні суб’єктивні провали, і інституційні вади. І все це, на жаль, буде приводити до зростання напруги між суспільством і владою, яка сьогодні тільки намагається спинатися на ноги.

Помилки, які вже допущені, треба або виправляти, або вони будуть множитися, і це буде використовувати ворог.

Росія не спить – вона виношує ті ж плани, з якими прийшла війною на Україну. Думка про те, ніби Путін поміняв свою програму, змінив позицію – це абсолютно помилкова думка. Кремль спостерігає, дивиться за тим, що в нас робиться. Як тільки ми дамо підстави посилити тиск, вторгнутися в Україну більшими силами – Кремль буде це робити.

В такій ситуації, коли ми бачимо нестабільну роль державного керівництва, проводити якісь маневри і відведення військ – не просто небезпечно, це призведе до більшого розгортання війни.

Розуміння маневру – це річ, яка чітко дає відповідь на питання стабільності Збройних сил, їхньої готовності захищати державу і народ. Зараз же чиниться величезна помилка: військовим не доводять чітко наказ, навіть командуванню Збройних сил не роз’яснюється ситуація щодо майбутніх маневрів – буде відхід чи ні.

На цьому полі виявляється ще одна проблема команди Зеленського. Це – комунікація. Комунікація і між суспільством і владою, і між владою та Збройними силами.

Я вже не кажу про комунікацію конкретно з тими, хто пройшов війну – ветеранами, громадськими організаціями, парамілітарними структурами. Політичне керівництво ізолюється від спілкування з цими людьми. І днями відбувся ряд конфліктів міжветеранами АТО/ООС та Національною гвардією, поліцією з приводу розведення військ у Золотому.

Якщо трапляться випадки, коли ветерани займуть позиції, які вчора займали Збройні сили України, це свідчитиме про те, що Україна нездатна цілісно вести оборону. І в того ж самого Кремля з’явиться ще один аргумент, який буде просуватися в Європі та світі: про нездалість України організувати цілісне управління Збройними силами. Ще одна дуже небезпечна річ.

Тому паралельно з тим, що слід об’єктивно оцінювати тактику, виробляти стратегію дій Збройних сил України, потрібно доносити до суспільства, до вищого командного складу Збройних сил ті кроки, які буде здійснювати політичне керівництво. По-друге, ці кроки мають погоджуватися й опрацьовуватися разом з Генеральним штабом.

Уже видно, що навіть деякі кадрові офіцери діючої армії говорять про те, що і тут, і тут є помилки у прийнятті рішень. Тоді як питання з розведенням сил і засобів у трьох населених пунктах були дуже ретельно пророблені ще у 2016 році.

Фахівців в Україні достатньо, щоб сказати, коли і як це робити. Вони в один голос кажуть, що нинішня ситуація невідповідна для того, щоб проводити такі відведення. Подібні міліметрові, сантиметрові, метрові кроки треба пропрацьовувати, і треба об’єктивно оцінити тактичну ситуацію. В нинішній ситуації, коли на кордоні згромаджені колосальні військові сили, коли Росія відмовляється виконувати поставлені перед нею умови – односторонньому випадку це робити неприйнятно, має діяти принцип дзеркальності, причому дзеркальність ця повинна простежуватися, контролюватися, верифікуватися ОБСЄ і представниками національних збройних сил.