Кремлівські структури визнали довготривалу підготовку до анексії Криму та вторгнення РФ на Донбас
Чиновники, відповідальні за реалізацію зовнішньої політики Києва, повинні активніше використовувати конкретні приклади втручання РФ у внутрішні справи України, інформувати міжнародних партнерів про причетність кремлівських структур до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Криму та на Донбасі. Підвищена актуальність такої роботи зумовлена низкою судових процесів щодо РФ у міжнародних судах.
У вересні цього року на низці інформаційних ресурсів РФ була опублікована стаття одного із керівників Інституту країн СНД Володимира Єгорова, в якій він висловлює стурбованість можливою анексією території Калінінградської області країнами Заходу.
На думку Єгорова, поява на сторінках соцмереж географічних карт, на яких Калінінградська область позначена окремим від Росії регіоном, є підготовкою до вторгнення в РФ з боку Заходу, який у такий спосіб копіює дії Кремля з приєднання Криму та створення "ДНР/ЛНР". Кремлівський політик підкреслює, що саме з поширення карт України без Криму почалася «блискуча операція Володимира Путіна з повернення земель руських в рідну обитель».
Окремо Єгоров вказує, що ще у 2005 році Інститут країн СНД надавав сприяння у поширенні на території Донбасу антиукраїнських листівок.
Примітно, що засновником Інституту країн СНД є депутат провладної фракції «Єдина Росія» Державної думи РФ Костянтин Затулін.
Мотиви оприлюднення Єгоровим вказаної публікації можуть бути різними. Проте цілком очевидно, що:
- це могло трапитися виключно за погодженням із Затуліним;
- наразі в РФ триває розробка проекту федерального бюджету на 2020 рік, через що структури на зразок Інституту країн СНД мають підвищену зацікавленість у збільшенні бюджетних асигнувань;
- намагаючись засвідчити свою лояльність до Путіна, Затулін та його прибічники допускають витік тієї інформації, яка вочевидь не повинна була потрапити у пресу.
Україна має активніше використовувати подібні «ляпи» Кремля. Чиновники, відповідальні за реалізацію зовнішньої політики нашої держави, повинні оперувати фактами, викладеними Єгоровим, у міжнародних судах та під час переговорів із зарубіжними партнерами, інформувати світове співтовариство про конкретні приклади втручання РФ у внутрішні справи України.