Киян вкотре принизили: чому вони мають рацію, коли дорікають президенту за калюжу на зупинці
Перетнувся на ефірі з Олександром Солонтаєм, і там крім іншого зайшла розмова про самоврядування в Києві. Раніше я якось не замислювався про це, але й справді столиця знаходиться в абсолютно несправедливому становищі.
Мало того, що створена дурна ситуація з можливим двовладдям, коли одночасно існує виборна посада міського голови та пост голови КМДА, на який чиновника можуть призначити згори, не рахуючись з киянами. Ще більш безглузда ситуація створена в районах міста, де н емає районних рад. Замість них є райдержадміністрації, голів яких призначає президент.
Кожен район Київа - це в середньому 300 тисяч людей, що приблизно відповідає населенню обласного центру. Але якщо українські обласні центри та великі міста мають власних мерів, а також діляться на райони, в яких є свої районні ради, то у столиці мешканці районів не мають права вибирати собі районне керівництво. Киянам районних голів призначає гарант. Тобто, грубо кажучи, відповідальність за зламані лавочки та переповнені сміттєві баки де-небудь на Дарниці фактично несе Володимир Зеленський.
Це не тільки абсурдно та неефективно. Це просто принизливо для жителів столиці. Виходить, у Кривому Розі або Харкові люди можуть вільно вибрати мера і районні ради, а киянам районні ради вибирати не можна. А потім ми дивуємося, звідки береться патерналізм та переконання, що влада має відповідати за срач в під'їздах. Виявляється, громадяни цілком мають рацію, коли дорікають голові держави за калюжу на зупинці, бо законодавство побудовано саме так.
За фактом маємо ситуацію, коли киян визнано на законодавчому рівні другорядними, неповноцінними людьми, які не мають права на нормальне місцеве самоврядування. Притому, що в столиці зосереджені в основному найуспішніші та найбільш освічені громадяни, прав у них менше, ніж у жителів будь-якого іншого великого українського міста.
І що найдивніше, в Києві практично ніхто не обурюється таким станом речей. Не знаю жодної місцевої громадської організації або руху, який би порушував це питання та системно домагався справедливості.