Українські політики наймають іноземних політтехнологів з трьох причин:
1) для контакту з іноземними аудиторіями (вважаю, це працює);
2) для демонстрації власного “крутого” статусу (це як черевики зі страуса);
3) для виправдання високих витрат на кампанію перед спонсорами.
Ніколи іноземні консультанти не впливали на визначальні політичні рішення, як то стратегічне позиціонування, створення коаліцій, кадрові призначення...
Випадок з Манафортом унікальний. Зробив усього лише стилістику кількох кампаній та придумав з десяток вдалих фраз. Мало того, що не впливав на жодне стратегічне рішення, так ще і отримав при цьому мільйони. Мало того, що отримав мільйони, так ще й сів через це у в’язницю. Воістину Україна – країна найнесподіваніших можливостей.