Три виклики для України від московської церкви

Блоги

06.02.2018 11:17

Олексій Бик, джерело: «Цензор.НЕТ»

Блоги

​На сьогодні УПЦ МП, без перебільшення, перетворилася на серйозну проблему, яку українська нація муситиме рано чи пізно (і краще рано, щоб не було пізно!) вирішувати.

Ця потужна структура не лише володіє колосальними ресурсами - як майновими, так і людськими - а й почасти займається справами, далекими від служіння Богові. Відкинувши емоції, можна сказати, що УПЦ МП перетворилася на загрозу для нашої нації, оскільки не існує жодних дієвих механізмів її контролю. Вплив держави на московську церкву сміхотворний, в той час як вплив УПЦ МП на державу виходить за рамки будь-якого здорового глузду. Серед тих викликів, які нам кидає ця структура, найголовніших три. Для зручності усіх їх я проілюструю прикладами із життя одного рядового представника УПЦ МП, з яким зовсім нещодавно мав нагоду перетинатися.

Коротка передісторія.

Зовсім нещодавно у м. Боярка Києво-Святошинський осередок НацКорпусу влаштував флешмоб біля однієї з церков УПЦ МП, принісши батюшкам валізу, лижі і балалайку. Нетривала, але інтенсивна дискусія (яка, проте, не вийшла за межі словесної) закінчилося тим, що батюшки викликали поліцію, набрехавши про захоплення церкви. Переконавшись, що ніякого захоплення нема, поліція поїхала, але московські попи на цьому не заспокоїлись. Вони зібрали партійні збори і накатали колективний донос у районну раду, РДА та, знову-таки, поліцію. Головним ініціатором цього прояву колективного несвідомого був такий собі ієромонах Флавіан - постать, без перебільшення, яскрава, але шкода, що не унікальна. Він є настільки типовим у цій структурі, що його біографія цілком здатна проілюструвати ті три головні виклики від УПЦ МП, які Україна повинна за будь-яку ціну перемогти.

Виклик перший. Економічний

Якщо поглянути на господарську і фінансову складові, московська церква є структурою самоокупною. Вона не дотується державою, при цьому навряд чи хтось сторонній, з податковими органами включно, здатен хоча б приблизно оцінити її річний бюджет. Більше того, церква постійно веде масове будівництво споруд різних розмірів та призначень в усіх без винятку регіонах України. І це ще без врахування не меншої кількості приватних будівель (батюшкам же треба десь жити?). Це все коштує шалених грошей, які УПЦ МП отримує в своїй діяльності. Тобто фінансово церква є надприбутковою. Але вона не платить податків. Вона навіть має значно нижчі тарифи на газ, ніж побутові споживачі - тобто є найбільшим пільговиком.

Отже, можна впевнено сказати, що МП коштує нашому бюджету певну суму, на жаль, невідому. Нові храми і каплички щороку ростуть як гриби, займаючи землю. Яка за Конституцією належить українському народу - тобто не зовсім зрозуміло, чому ці землі дістаються структурі чужого структурно-ідеологічного підпорядкування, ще й безкоштовно. Ця земля є ще однією статтею наших збитків. Який вигляд це може мати у прикладному сенсі? Історія зберегла для нас прекрасний зразок мемуарних спогадів про ієромонаха Флавіана (я вище про нього писав), які стануть нам у пригоді. Їх найбільша цінність полягає у тому, що вони належать перу колеги Флавіаеа по цеху МП, якого не звинуватиш у необізнаності та бандерівщині. Так от Флавіан, як і належить смиренному молодому монаху у 26 років, навчився не лише віртуозно катати колективні доноси. Про нього ходять чутки як про цінителя розкошу і гламуру, що навіть візитівки має оксамитові. Це все коштує деяких грошей, які Флавіан, як і його церква, економити не звик. А проте його звинувачують і у тому, що він намагався віджати квартиру у вдови свого дядька, який нещодавно повісився.

Чи не нагадує це акулячу звичку всієї УПЦ МП, наприклад, відгризати землю під свої потреби?

Виклик другий. Воєнний вимір і контроль

Це найпростіший і найочевидніший виклик. Є цілком очевидним, що під час війни мати в тилу розгалуджену мережу з керівним центром у ворожій країні - це нонсенс. Особливо в умовах відсутності механізмів контролю над цією мережею. Ієромонах Флавіан і тут може слугувати прекрасним у своїй типовості ілюстративним матеріалом. Після нашої валізно-балалаєчної акції Флавіан був помічений на прийомі у предстоятеля Києво-Печерської Лаври отця Павла, де отримав інструктаж. Владика Павел, учасник багатьох антиукраїнських скандалів, наказав Флавіану підіймати шум, давити на жалість і статтю про сіяння релігійної ворожнечі. Ще одним наслідком цієї поїздки якраз і був той сходняк, який наваяв маляву в райком комсомолу. Туди Флавіан притягнув навіть мера Боярки, підставивши того під порушення Конституції у частині стосунків держави і церкви.

Тут ми бачимо, що навіть нікчемний монах цУПЦ МП здатен притягти на свої партійні збори, як цуцика, мера крупного міста. А увесь цей шум лише тому, що ми спитали у флавіанового колеги :”Чий Крим?”. (Відповідати він відмовився) Уявіть собі, наскільки серйозно під час війни може діяти через цю московську церкву московська розвідка. Особливо, якщо її прихожанином є особисто президент. Ну, а на чиєму боці будуть московські попи у випадку переходу війни у гарячу фазу - всі добре знають з 2014 року.

Виклик третій. Морально-етичний

Можна довго говорити про високі матерії, але неможливо скасувати той факт, що УПЦ МП деградувала як інституція саме у згаданому аспекті. Справа не в існуванні у кожному стаді паршивої вівці. І навіть не в повному толеруванні цих овець усім стадом. А в тому, що ці паршиві вівці стадо очолюють. Згаданий вище владика Павло їздить лише автомобілями представницького класу. Він балотувався в депутати від комуністів і Партії регіонів. Він порівнював Януковича з Ісусом. Він вірній Москві у цій війні і не приховує своєї вірності. Якщо цього мало, то згадайте батюшку, який відмовився відспівати дитину у Запоріжжі. Або ієромонаха Флавіана, про якого колеги прямо пишуть звинувачення у содомії.

До речі, про його покровителя Павла такі чутки ходять вже багато років. І нікого з них навіть не пропісочили на партзборах. Моральна деградація, яка стає прийнятною всередині такої масової структури - це пряма і недвозначна небезпека для тих умів і сердець, які контролює УПЦ МП.

Підсумок

У подіях, які підсунула нам історія, перед нами стоїть прагматична націоцентрична задача: зберегти державу у протистоянні з багаторазово сильнішим ворогом. Оскільки УПЦ МП є контрольованою ворогом структурою, яка своєю діяльністю шкодить виконанню нашої задачі - у нас немає іншого вибору, як перегорнути її сторінку історії назавжди. Інакше московські попи служитимуть на наших похоронах.

P.S. Для зацікавлених у поглибленому вивченні біографії ієромонаха Флавіана - більше інформації тут.