Як політики використовують Вакарчука і Зеленського
Це щось із розділу української історії, яку не можна вивчати без заспокійливого.
Коли народ хоче покінчити життя самогубством, він інколи вдається до таких фріків. За великим рахунком треба поважно відноситися до своєї долі, до долі своїх дітей, батьків, з величезною повагою до Святослава Вакарчука, але треба також відповідально відноситися і до свого народу.
Досвід, коли президентами ставали люди дуже далекі від політики чи від реального управління – є. Колись у Польщі президентом країни став композитор, що в кінці призвело до печальних результатів. Тому такі експерименти над собою не то що невиправдані, вони за великим рахунком – аморальні.
Це не означає, що інші кандидати, які фігурують у тому списку є якимись ангелами, на які можна розраховувати. Напевно, президентська кампанія тільки розгортається і в цьому контексті здається, що Святослава Вакарчука використовують як інструмент, щоб вирішити свої виборчі проблеми. Він теж це має усвідомлювати. Як на мене Вакарчук є технологічним інструментом в чиїхось руках. А це недостойне такого серйозного чоловіка.
Тим більше, що колись Вакарчук уже був у політиці, але склав мандат. Тобто дезертував із політичної сфери. А дезертирів не можна призначати командирами полків, бо тоді армія точно програє.
Ще одним клоуном, якого активно будуть використовувати у політичних технологіях – буде Зеленський. Це не нове українське ноу-хау. Це ми бачимо і у випадку Росії, коли Ксенія Собчак як клоун виступає або Жириновський. Ще там якісь фріки є. Очевидно, це така мода у тих політтехнологів, які злизують один в одного технології, які є тими самими, що і в Росії.