Світом несеться лавина сексуальних скандалів і шокуючих відвертостей

13.11.2017 10:47

Вона змітає і знищує кар'єри і долі.

Наскільки гостра проблема сексуальних злочинів в Україні і чи можливі у нас відставки через таке ?

Наскільки суспільство готове до подібних відвертостей? Й кого знищить така історія : чоловіка- розпутника чи жінку, яка " неправильно вдяглася, нафарбувалася і сама винна"? Та й чи завжди позашлюбний секс тягне на домагання, а не є спільним бажанням і рішенням?

Україна традиційно залишається пуританським суспільством , де навіть в жорстокому згвалтуванні часто винять жертву( згадайте страшну історію Оксани Макар, коли чимало людей виправдовували злочинців, мовляв, дівчина не відрізнялася строгою мораллю)... При цьому нарочите пуританство і показна набожність часто не зупиняють украінських чоловіків від шлюбних зрад чи примусу жінки до сексуальних послуг ( кажуть, у справі одного відомого судді - " колядника" були не лише хабарі, а й примусовий секс " за позитивне вирішення справи". Але жінки- жертви відмовилися свідчити , боючися розголосу і осуду. Бо в нашому суспільстві ,як правило, жінку після такого будуть принижувати і зневажати, її просто морально знищать ).

В той же час я погоджуюся з Юлією Латиніною, яка в своїй останній статті різко зазначила , що не всякий секс був домаганням, й що вся ця сексуальна інквізиція часто має дурний присмак , тягне на відвертий шантаж і холодний розрахунок : заробити гроші , знищити, помститися. При цьому " домагальник" іноді більше схожий на жертву наклепу, але хто там буде вже розбиратися, коли винесено вердикт: задивлявся, значить, домагався і винен.

В Україні рука на колінці двадцятирічної давнини навряд чи потягне на відставку. По- перше, в нас дійсно в цьому скорше звинуватять жінку й розкажуть про неї і ії колінки стільки бруду... А, по- друге, наші політики не настільки сентиментальні , аби й за більш серйозні провини чи навіть злочини йти у відставку. Але, впевнена, цей всесвітній флешмоб відвертості , матиме наслідки й для України, бо примусить декого більш уважно ставитися до питань гендерної рівності і взаємоповаги , подивитися на робочі взаємини чоловіка і жінки уважніше .

Весною, коли п'яний бойовик ледь не згвалтував жінку- спостерігача місії СММ ОБСЄ, й ії буквально відбив від покидька колега, ми в Мінську вимагали покарати цього негідника, але ватажки бойовиків навідріз відмовилися називати прізвище свого подільника. Росіяни взагалі сміялися , мовляв, це різниця ментальності і культур, " парню просто понравилась девушка, он просто попросил номер телефона. Ну, немного выпивши был для храбрости " ( гиги....). А бойовики ще й додали: " мы еще молчим о том, чем она с этим своим коллегой занималась в машине."

В цьому бридкому епізоді: вся ментальність православного " русского мира", який, на жаль, присутній в мізках багатьох українських політиків, коли мова йде про жінок . Нарочита набожність і биття лоба в церкві, при цьому повна зневага до жінки. Ці політики вже бояться публічно говорити, що місце жінки на кухні і в спальні , але вони й досі так думають і часто тільки так сприймають жінок. Вони щиро впевнені, що на будь який знак уваги жінка має негайно реагувати " Так! ", й не гидують принизити жінку, кинути щось про " ми знаємо, чим вона займалася", чи розповідати про " як вона зробила кар'єру". Чи часто чули ви подібний бруд про украінських чоловіків ? Ні, тут всі святі і праведні):...

На жаль, всі украінські жінки- політики були об'єктами негідних жартів, брудних двозначних реплік в спину , в т ч в ВР чи в коментарях соцмереж: знущаються над віком, вагою, зовнішністю, кар'єрним шляхом, обличчям, виглядом. Правда, ми навчилися захищатися і давати опір, в тому числі публічно . Ми навчилися вимагати вибачень за сорокарічних згорблених баб і тд.

Тепер як щось і буркнуть, то не в лице, або анонімно в інтернеті . Публічна риторика змінилася ( публічно все ж бояться принижувати колежанок) - але часто не змінилися мізки. Вони так думають. Вони можуть відвішувати " комліменти" про жіночі форми , й не відчувати двозначності. З цими стереотипами ще довго боротися.

Але при цьому я проти перетворення людей на беземоційних роботів, заляканих, що будь- яка емоція ці жест можуть викликати скандал і звинувачення в непристойній поведінці . Я не вважаю приятельський чмок в щьоку, чи дружні обійми при зустрічі , квіти просто так , не на день народження, чи ритуальну фразу про " гарно виглядаєш, в тебе гарна зачіска " чимсь непристойним. Жінка сама має право вирішувати, з ким ій і як вітатися чи приятелювати - й на це не потрібно дозвіл соцмереж . Та й не варто судити про моральність та чесноти жінки по зовнішності, емоційності чи фото. Ви ж так не оцінюєте чоловіків?

Ми повинні навчитися називати речі своїми іменами й не боятися цього. Жорстко засуджувати домагання і непристойність, жорстко карати за сексуальні злочини, припинити подвійні стандарти щодо флірту чи поведінки чоловіків і жінок та їх зовнішнього вигляду. Але й не мавпувати всіх цих сексуальних інквізицій з сумнівним душком ,всіх цих полювань на відмаків, які полювали за чужими колінками, й всі ці полювання мають дурний присмак й відчуття " не вірю!".

Ну, а жінкам , звичайно, варто навчитися знімати руку з колінки, хто б ту руку не клав, якщо жінка цього не хоче. Знімати відразу, а не через двадцять років. Не бійтеся.

Р. S. Про сексуальні злочини , про стереотипи і боротьбу з ними, про гендерну рівність говоритимемо з колежанками, депутатами рад всіх рівнів і іноземними гостями, під час Першого Жіночого Конгресу , який МФО " Рівні можливості" проведе 22-23 листопада. Я пишаюся своіми колежанками з МФО, за ці роки ми зробили дуже й дуже багато для впровадження гендерноі рівності , для захисту прав жінок. І продовжуємо цю роботу.