Світовому бізнесу Україна більше не цікава
Щойно повернувся зі світового конгресу, де спілкувався з десятками колег по бізнесу з різних країн. Маю сумну новину.
Транснаціональні корпорації, що працюють у десятках країн світу, зазвичай мають три списки країн (у різних галузях це по-різному, але в цілому десь так). Перші це базові країни, там треба робити бізнес, бо там заробляються великі гроші. Другий список - це країни, в яких бажано бути присутнім, щоб не пропустити певних можливостей. Третій список - це країни, що "на радарі": зараз там нічого цікавого, може, й нема, але є позитивні очікування, тож треба слідкувати і не пропустити момент.
Україна зазвичай була у третьому списку. Вона залишалася у ньому і в кризовому 2009, і в передреволюційному 2012, і у воєнних та кризових 2015, 2016 роках. Великі корпорації цікавилися, що у нас відбувається, які зради та перемоги, які можливості обіцяють відкритися.
Сумна новина полягає у тому, що Україна вийшла із третього списка. Вона вже не на радарі. Ніхто не хоче нічого слухати про країну, де облікова ставка Нацбанку 13,5%, а зростання 2,5%. Така країна сповзає до стагфляції, на неї не варто звертати увагу.
Проблема не в тому, що у нас все погано. Проблема в тому, що у світі забагато країн, в яких є реальне зростання. Ось вони і є "на радарі", а "радар" не гумовий, там не вистачить уваги на всіх. Це як з рейтингом економічної свободи: ми покращуємо, але весь світ рухається швидше за нас, тож ми сповзаємо вниз. Згадайте Алісу в країні див, якій треба було бігти дуже швидко, хоча би щоб залишатися на місці.
Я досить часто спілкуюся із західними політиками та дипломатами. Вони кажуть: у вас багато невирішених проблем, але ви зробили чимало правильних речей, go on. Вони порівнюють нас у 2012 із нами у 2017 і тому виявляють стриманий оптимізм.
Натомість керівники великого бізнесу порівнюють нас у 2017 із іншими країнами у 2017. Великий бізнес цікавить розвиток і можливість заробляти. Немає? Ну, то ви нецікаві.
Всі мої колеги і я постійно повторюємо: з таким економічним зростанням і з такою соціальною політикою ми ризикуємо провалитися в економічний колапс. Тепер вже його видно не лише нам, а й зовні. Без негайних рішучих кроків у сфері економіки на нас чекає дуже неприємна доля.