Цікаво, що нашим державним гаврікам, в існуючої суспільно-політичної ситуації, можна було б проїхатися лише на напів-заходах.
Але ж вони, настільки дурнуваті, що не допетріють, навіть, до напів-заходів.
І тоді, Бог посилає Україні війну.
А війна - цікава річ: окрім заробітку на контрабанді та подушки безпеки від необхідності уникати «розгойдування загального човника», в ситуації зовнішньої агресії, вона ще створює ситуацію, в якій напів-заходи неможливі.
Національну безпеку не можна забезпечувати «напів». Навіть, не тому, що аморально, а тому, що технічно не вдається.
І тут наші любі корупціонери та контр-революціонери на вищих державних посадах, потрапляють у цікаву історичну пастку:
- всерйоз змінювати систему нацбезпеки означає, в решті решт, докорінно змінити всю Систему в Україні,
- обходитися лише напів-заходами, означає підривати нацбезпеку, а це вже ніколи нікому не пробачається.
Війна - це Молох, вона не перебирає жертвами, і верховні головнокомандувачі також не застраховані.
Відсутність в Україні нормальної політичної системи, спричиняє постійне намагання відбудувати у нас хуторський путинізм.
Система державної влади консервується та узурпується кожним черговим її очільником.
Вони там, наверху, приймають рішення, невідомі іншим, вони не здають своїх, навіть, за найтяжчи злочини. Вони викривляють суспільство та економіку на власну користь.
Але, війни завжди вистачає на усіх.
Перебирання всього на себе, означає і повну відповідальність за все.
Відсутність закону про опозицію, спричиняє ситуацію, коли кожна нова «опозиція» обирає за форму спілкування з кожною новою «владою», черговий «майдан».
А скам’яніння влади у самій собі, призводить до того, що українською формою люстрації стає чергова Врадіївка.
На Заході до голови політика не приходить думка про узурпацію, або про перебирання зайвих повноважень.
Навпаки, він бажає перекинути відповідальність на інших.
Тому, що повнота влади завжди означає повноту відповідальності.
Цей закон незворотньо діє скрізь у світі, просто у нас приймає інші форми.
Поки не можливо сказати: - чи стане Калинівка черговою Врадіївкою, але знаки цього часу наближаються із шаленою швидкістю.
Чорні лебеді (дятли в нашому варіанті) не просто летять один за одним.
Вони вже встали у коло.
І кружляють.
Ви питаєте: - якій вихід?
Відповідаю: - у нас практично не залишилось виходу.
Воронка стримко стискається.
Далі лише некеровані людьми процеси.