1) Якщо раніше у антиросійському фронті Франція була слабкою ланкою, то тепер це сильна ланка. По кількості правильних для нас заяв Макрон не поступається, ні німцям, ні британцям, ні американцям. А ще він, попри строкаті настрої у Франції, має абсолютну підтримку парламенту, і тому хитнути його зсередини буде важко.
2) «Нормандський формат», «мінський процес», - все це лишається в силі, і тому українські дипломати будуть апелювати до них, розуміючи що до них так само апелюють західні лідери. Головне при цьому, що вічним порушником угод в очах Заходу лишається Московія, а, отже, і санкції будуть вічними.
3) Посилено дискусії щодо озброєної місії ОБСЄ. Хоча до реальної миротворчої місії далеко, бо Московія блокуватиме це питання.
4) З появою Макрона у ЄС з’являється шанс на біль-менш системну зовнішню політику, українське питання при цьому може бути тестом на її ефективність.
Для оцінки активних міжнародних зустрічей, які зараз проводить Україна, зазначу, що починаючи від 2014 р. Київ не пішов на жодну поступку, до якої нас підштовхувала Московія і деякі західні лідери: Україна НЕ переписує Конституцію, НЕ федералізує країну, НЕ амністує злочинців, НЕ проводить виборів в ОРДЛО… А ви вже, певно, і забули про ці апокаліптичні сценарії, які, за версією вітчизняних істериків мали б уже давно відбутися.