Чорний день для української державності. Незручні питання

24.03.2017 09:44

Не отримую задоволення від того, що хочу сказати. Але мовчати не хочу.

Сьогодні - чорний день не лише для української правоохоронної системи, спецслужб, але і назагал для української державності.

Скоропостижні заяви генпрокурора, про те, що і в пострілах на Пушкінській вулиці, і у вибухах в Балаклії є російський слід, не слід вважати індульгенцією, а тяжким звинуваченням українській владі.

Стало зручно говорити про Росію, якщо щось пішло не так. Мовляв, інакше і бути не може - це ж справи Росії.

Але три роки - більш ніж достатній строк для того, щоб зменшити здатність Росії творити свої чорні справи. Так, можливо, у нас немає сил перемогти Росію у військовій кампанії. Але ж це зовсім не означає, що ми не маємо ресурсів для того, щоб не дозволяти робити їй що завгодно в глибокому українському тилу - хоч на Харківщині, хоч у Києві.

Як так, що замах на одного громадянина України, якого не охороняє СБУ, і який більш публічний, ніж наділений владою, ця структрура упереджує, а замах на іншого громадянина, який генеральною прокуратурою називається важливим свідком і охороняється якоюсь з вітчизняних спецслужб, ми даємо вбити у себе на очах? То як, українські спецслужби охороняють державних мужів замість державних інтересів?

Говорити про те, що за три роки зроблено, щоб перемогти або зупинити Росію вже трохи запізно. Вже саме час говорити про відповідальність тих, хто мали це зробити, але не зуміли, не змогли, не захотіли.

Нам кожен місяць показують бравурні кадри передачі озброєнь у війська, розповідають, що "тепер ми можемо дати по зубам Росії".

Невже два місяці обстрілів міста Авдіївка і щоденні жертви серед українців в тому районі не підстава, не причина і не час зробити це - "дати Росії по зубам"? Ну, хоча би так, як це було зроблено під Маріуполем - відсунути лінію фронту на відстань, що перешкоджала б веденню артилерійських обстрілів міста?

Якщо так, як на це натякає генпрокурор, склади в Балаклії не лише недопалком, але і смолоскипом не можна було підпалити, і це справа рук диверсантів чи дрона, то хто і як організував охорону та оборону цього об"єкта?

Як так, що російські банки не становлять загрози економіці України, але проти них вводяться санкції? Якщо санкції вводяться, значить загроза все ж таки є? Але чому вони не вводилися три роки підряд?

Те саме з блокадою від імені уряду. На підстав чого уряд прийшов до висновку, що треба вводити блокаду і чому цього не зробив раніше? Яким чином поставка одних товарів в та з ОРДЛО - це погано, а інших - добре?

Як можна закликати добровольців підривати колії в тилу ворога, і приймати урядові рішення фінансувати Укрзалізницю (те, що мають підривати українські патріоти) на тимчасово окупованих територіях? Як можна фінансувати компанію, яка забезпечує логістику поставок озброєння для окупаційних військ? А заодно вже і предметніше питання - а чи не був саботаж знищення залізничного вузла в Дебальцево під час успішної, за заявами президента і міноборони відступальної операції, частиною більшого плану "зберегти контрольоване підприємство "Укрзалізниця" на неконтрольованій території"? І зберегти для чого? Для підвозу вугілля, чи снарядів для окупанта?

Чому ми підраховуємо недоотримані від блокади кошти в бюджет України і не чуємо жодних розрахунків, а скільки грошей за 3 роки було перераховано з України на тимчасово окуповані території ОРДЛО? Яка частка з зарплат, виплачених на тимчасово окупованих територіях осіла в кишенях терористів і в бюджеті т.зв. ЛНР/ДНР? Скільки за ці гроші куплено боєприпасів і вбито українських солдат? Скільки з цих грошей витрачено на утримання лікарень, де каструють українських воїнів, скільки витрачено на утримання тюрем, де піддаються тортурам наші громадяни?

А ще технічне питання - а як гривня безготівково ходить через лінію фронту? А готівкою як? А чому це не цікавить Нацбанк, який взагалі, схоже, не бачить загроз фінансовій системі, бо не може відвернути очей від грошей?

Яким чином і хто досягнув домовленості щодо поставок і логістики цих поставок з ОРДЛО в Україну? Чому це не вважається веденням переговорів з терористами? І яка мені, як громадянину країни різниця чи домовлялися з терористами про обміни товарами чи про торгівлю? Тільки не потрібно вважати нас ідіотами, розповідаючи казки про українських власників, які діють на свій розсуд. Усі поїзди з ОРДЛО проходять контроль "митниці" ДНР та ЛНР. Хто і чому дає їм команду пропускати товари на українську територію? І навіть якщо Ахметов такий хитромудрий що про все домовився сам, то чому це пропустили повз очі українські спецслужби?

Хто в Україні відповість за названі і неназвані тут приклади фінансування тероризму?

А чи не час генеральному прокурору, враховуючи величезні збитки та людські жертви за три роки війни, а також відсутність перспектив її завершення, поставити питання про бездіяльність влади в обороні країни? Або про недостатню діяльність.

І чи не пора нам не лише таємні протоколи РНБОУ показувати, де посадовці і політики хором кричать, що Україну від війни будемо дипломатичними нотами обороняти, але показати рапорти, звіти, аналітичні матеріали (документальні свідчення), на підставі яких учасники злополучного РНБОУ кричали, що Україну захищати нічим. Бо є така аргументована підозра, що не нічим, а нікому. Щонайменше з числа тих, хто зобов"язаний в силу статусу і обов"язків.

Чи не пора нашій владі нагадати, що монополія на застосування сили у неї є. По-друге, на застосування сили проти своїх громадян. А по-перше, проти зовнішніх ворогів. А то наша влада традиційно оминувши перше відразу до другого переходить.

До речі, про недостатню діяльність. Той факт, що кричуще вбивство і не менш кричуща диверсія на складі боєприпасів з двомісячною осадою Авдіївки не тривожить народних депутів, які не кличуть президента, голову уряду, міністрів на звіт і до політичної відповідальності, і є для мене ознакою кризи усіє державності.

Адже виходить так, що у нас немає не лише адекватних керівників органів виконавчої влади, але навіть і політиків, які могли би вказати на помилки і вимагати їх виправлення.

Тобто, немає нікого у владі, хто керувався б інтересами безпеки своїх громадян.

Койки міняти пізно. Треба міняти б...