Почну із найсумнішого - Україна нині де-факто країна сміття. Експерти налічують в Україна більше 6 тисяч сміттєзвалищ і майже 33 ТИСЯЧІ НЕСАНКЦІОНОВАНИХ СМІТТЄЗВАЛИЩ! Отож, сьогодні не менше як 5 відсотків території нашої держави займають відходи. Але найтрагічніше, що лише 7 відсотків побутових відходів спалюється на єдиному заводі "Енергія",який майже цілодово працює в Києві. Решта, 93 відсотки вивозяться на вищезгадані сміттєзвалища.
Головна проблема у відсутності галузі сміттєпереробки і визначення законодавчих та управлінських правил на цьому ринку. Наша спроба ухвалити законопроекти для формування державної політики, запровадження екологічного податку на виробництво й імпорт упаковки та товарів в упаковці, розподіл цих коштів у інтересах місцевих громад, які відповідають за поводження з відходами НЕ БУЛА ПІДТРИМАНА ВЛАДОЮ І ВЕЛИКИМ БІЗНЕСОМ,особливо міжнародним. Переконаний без цих рішень, кожне місто може повторити сумну історію Львова.
І тепер щодо ідеї Садового про "головний смітник" в Чорнобилі. Це толеранто кажучи, дурниця.По-перше,з огляду на економіку інвестицій в сміттєпереробну галузь - заводи будують біля полігонів й возити ПОБУТОВІ ВІДХОДИ з усієї країни за сотні кілометрів не ефективно в принципі. Натомість, згідно стратегії розвитку Чорнобильської зони там ПРАВИЛЬНО захоронювати РАДІОАКТИВНІ ТА ШКІДЛИВІ ВІДХОДИ! Власне такі проекти, зокрема,перевезенння з Києва, Дніпра чи зі Львова та збереження НАДШКІДЛИВИХ відходів на підприємствах "Вектор" та "Буряківка" вже реалізуються.Щоправда,досі не виконані рішення наших парламентських слухань про завершення будівництва першої та будівництва другої черги комплексу "Вектор" та розширення пункту захоронення "Буряківка".
Отож підсумовую: країна потрібні системні й професійні, а не політичні рішення для перетворення не так Львова, як України у державу без сміття!