Я часто зустрічав у інтернеті статті про неймовірні людські можливості в критичних ситуаціях. Приміром, про матір, яка, щоб врятувати свою дитину, може підняти якусь неймовірну вагу тощо.
Українці у всьому світі – це єдиний організм, який, у випадку небезпеки, тотально мобілізуєтья і готовий захистити себе. Шляхом допомоги Армії. Армія – це наш захист. Цей постулат закріпився в головах тих, кому не байдуже своє майбутнє та майбутнє країни.
Буду максимально відвертим. У 2016-му році українське суспільство, за винятком певного прошарку, впало у стан анабіозу. Ми звикли до повідомлень по ТБ, на кшталт «сьогодні у зоні АТО загинув один вояк і троє було поранено, бойовики гатили 37 разів». Суха статистика, без імен, без прізвищ, без біографій… Все це притупляє сприйняття жаху за кількасот кілометрів від нашого дому.
У мене ніколи не було проблеми з мотивацією, щоб допомагати нашим хлопцям на фронті. Так, були випадки, коли хотілось закинути волонтерство до бісової матері. В таких випадках я робив дуже просто: заходив у Ютюб і завантажував найпопулярніші серед «вати» ролики. Там вбивали, катували та принижували наших хлопців. Таких як я, молодших, старших. Воїнів! Українців! І питання "допомагати чи ні" вже не стояло.
Я регулярно заїжджаю в Збаражі на кладовище, де на ділянці 30 квадратних метрів лежать Устим Голоднюк (герой Небесної сотні, син мого вчителя фізкультури і внук мого вчителя трудового навчання), Тарас Михальський (мій сусід, випускник мого року, боєць 24-х мехбригади) і Юрій Горайський (чоловік подруги дитинства, колишній голова Збаразької РДА, боєць улюбленого 73-го морцентру). Всі полягли за Україну. Це – моя мотивація!
Саме тому я так болісно сприймав те, що відбувалося впродовж 2016-го року. А саме, тотальне падіння підтримки волонтерського руху. Причини цього, окрім очевидного зубожіння населення, я навів вище. Призвичаїлись до безіменних втрат. Ну один. Ну два. Ну 5-ть поранених. Так і жили.
До Авдіївки. Авдіївка розбудила. Стрепенула. Потекла кров. Потягнулись швидкі до Мечникова у Дніпрі. Полетіли борти на Київ. Очевидне стало неприхованим. І знову стало страшно. А волонтери просять: «дайте на Армію». І дали. Дали так, що мало не здалось!
1.02 десь ближче 20.00 я попросив скинутись на забезпечення ряду потреб для кількох підрозділів, які працюють на «передку». Просив насамперед на тепловізори, снайперські комплекси, захист від «тєпліків» тощо. Просив щось в межах 320-330 000 грн.
Так от… ті гроші я мав на рахунку близько опівночі. Далі події розвертались, як у фантастичному бойовику. Бо люди з’являлись нізвідки і зникали в нікуди, залишаючи по собі добрі враження і конверти з гривнями чи валютою. Я не встигав навіть фіксувати всі особисті зустрічі, а про смс-банкінг мова навіть не йшла: вібрація телефону перетворила його на міні-вулик.
Тепер по-факту! За 3 доби надійшло близько 3000 переказів, а сума переказів сягнула 2 000 000 грн. Це тільки на гривневий рахунок. Всі ці дня я сидів тихо, як мишка і не рухався, щоб не «спугнути» донорів. Коли надходження різко пішли на спад, почав збір запитів на освоєння цих коштів та індивідуальні зустрічі із донорами, які робили суттєві валютні чи гривневі надходження.
Люди давали в руки від 1000 до 25000 гривень. Давали від 100 до 3000 Euro. Від 100 до 10 000$. В результаті 2 тепловізори і 2 снайперських комплекси я придбав виключно за ті гроші, які мені віддали особисто в руки. 1 тепловізор пішов у один з підрозділів ЦСО – є на фото(тут та надалі, в деяких випадках, я не можу називати конкретні підрозділи та конкретних людей), ще один у 8-ий полк спецназу. Снайперський комплекс Barrett у ЦСО, фінський Sako TRG-42 – морпіхам. За все це я зробив передоплату 2500$, а потім, з надходжень, добив 27500$, і ще 7000$ залишилось.
Тих 7000 вчора витратив на оновлення/придбання тепловізора для 11 батальйону «Київська Русь». Я придбав хлопцям «тєплік» ще влітку 2014-го року. «Тєплік» відпрацював на Чорнухіно, на шахті Бутівці, під Авдієвкою, Попасною… був обсмалений, трошки погризений мишами, покоцаний, але нескорений. В результаті, трохи «навернувся». Об*єктив та дальномір на ньому були робочі, завдяки цьому, перекинувши їх з «мертвого» на «базу» вдалось зекономити з 11000$ до 7000$.
На цьому валюта «на руках» закінчилась. В доларах. Те ж саме чекає валюта в Євро. Надходження «на руки» і на рахунок = 4600 Euro. Цього вистачить для забезпечення 6-ти коліматорних прицілів Ainpoint comp4s для того ж підрозділу ЦСО, куди пішов наш «тєплік». Ще 100 євро залишиться.
На доларовому рахунку накопичилось трохи більше 10 000 доларів. Будуть використані для придбання ще одного снайперського комплексу для 199 центру підготовки снайперів. Зараз міркують, що саме їм треба.
Таким чином по валюті у нас на цьому тижні буде цілковитий нуль!
Тепер по гривнях.
Я дочекався «піку» надходжень до 2млн 38тис і почав потроху розкидати.
190 000 одразу пішли на 10-ть комплексів «Хижак» для наших кулеметників. Це такі ранці, куди замість стандартної стрічки на 100 патронів заходить від 550 до 700, що автоматично підвищує ККД нашого кулеметника в бою. Там є свої мінуси, комплекс не дуже зручний під час атакувальних дій, але при захисті – саме те! 5 шт вже розписані за попередніми замовленнями (80-та бригада, 36-та бригада і 10-та ГШБ), ще 5 взяв, знаючи, що після цього посту будуть запити!
100 000 (з них 20 000 з рахунку, 20 000 від «вар*ятів» і решта – які були дані «в руки») пішли на обладнання командного пункту системою управління боєм combat.vision для 3-го полку спецназу. У Роми Сініцина на сторінці можете детальніше про це прочитати. Разом з тим я ще побіцяв «Редуту» (він теж є на фото, тільки голова смайликом закрита, не можна чоловіку «світитись»)прикупити 10-ть захищених армійських планшетів. Це десь 25 000$ або ж 687 500 в гривневому еквіваленті… Залишається ще трохи більше 1млн.грн., які, повірте, розлетяться в межах наступних 2-х тижнів. ГАРАНТІЯ!
Я буду просити Вас, дорогі донори та колег-волонтерів, через яких я допомагаю нашим хлопцям, про наступне: не турбуйте мене по тих напрямках, які можуть «закрити» інші волонтери, а саме: бєрци, пара комплектів форми, якісь батарейки, бензопилка і т.д. і т.п. Не тому, що я не хочу допомагати по таких напрямках, просто я фізично не встигну опрацьовувати таку кількість запитів. Я не фонд, я фізична особа. Мені зручніше працювати із замовленнями, які впливають на роботу цілого підрозділу. Тому, турбуйте по важливих питаннях: тепловізійні приціли, коліматори, ПНБ і т.д. Зважайте на те, що кожен запит я фільтрую крізь сито комбатів та інших волонтерів.
І на завершення.
У 2016-му році я зібрав та освоїв на Армію 4,3 млн.грн. З них від «Вар*ятів» було 1,3 млн. Тобто, у 2016-му усі разом донори, окрім моїх «вар*ятів» виділили 3 000 000 грн.
Так от, за 1 тиждень з 1.02 по 8.02 ви перерахували і віддали в руки:
2 050 000 грн
44 250 $
4650 Euro
Що сумарно становить понад 3,3 млн грн.
Отже, за 1 тиждень лютого, добрі люди віддали в мої руки на 10% більше грошей, аніж за весь 2016-ий рік. Дякую за довіру і, сподіваюсь, подібні темпи будуть зберігатись незалежно від загострень у Авдіївці.
Ми маємо працювати на профілактику, а не на подолання обставин!
Вдячність моя не має меж. Вдячність хлопців має межі. І ці межі вони кожного дня розширюють, крок за кроком рухаючись на Схід! І роблять це, не в останню чергу завдяки підтримці таких як ми.
Бажаю усім хорошого дня, панство!
Працюємо!