Реформи в цей список включати не будемо: вони занадто повільні та обмежені, а головне — їх поки що не можна вважати незворотними.
Ось мій власний список:
1. Найголовніше — в країні з'явилося громадянське суспільство. Цього не було до Майдану, коли громадянська активність була прерогативою небагатьох. Сьогодні ситуація інша, це справа мільйонів, і це запорука незворотності змін.
2. У країни з’явилася армія. Не можна вважати незалежною країну без армії. Армія сильна, зла, здатна зупинити агресора. Армія, створена фактично з нічого силами добровольців, волонтерів, призовників та офіцерів.
3. Російсько-українська війна ознаменувала остаточний розрив із імперією. Нарешті ми маємо свій власний шлях, не прив’язаний до їхнього. А значить, ми розпрощалися зі статусом пост-колонії.
4. Україна з’явилася на мапі світу. Досі вона начебто була, а начебто ні. Якесь дивне створіння, незрозуміле світові, відпала частина Росії, «неочікувана нація», за висловом Ендрю Вілсона. Тепер зрозуміло, що це окрема велика країна із власним баченням світу.
5. Угода про асоціацію з ЄС. Не думайте, що це так просто. Це контракт, який ми підписали і тепер мусимо виконувати, хочеться чи ні. А наші зобов’язання за цим контрактом — це реформи. Ми зриваємо строки, але вони з нас те все витиснуть, бо ретельно ставляться до контрактів.