Чому підтримка України міжнародним співтовариством суттєво зменшилася?

16.11.2016 10:45

У владі стратеги й тактики геополітичного та інформаційного просування адекватної позиції держави та позитивного іміджу України у світі складаються в основному з аматорів, заочників і дилетантів.

Тому їх вистачило лише на оприлюднення списку країн, які не підтримали Резолюцію ООН про порушення прав людини в Криму від 15 листопада 2016 року. Насправді - це резолюція на підтримку територіальної цілісності України та найважливіше, що аналогічна резолюція голосувалася в ООН 27 березня 2014 року. Саме те перше і базове голосування в нашому геополітичному позиціонуванні ми постійно аналізували на моїх лекціях і семінарах в Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка. Проте, у відповідних міністерствах і відомствах певно на стратегію часу не було,бо треба було обгрунтовувати безальтернативність Мінських угод.

Так от, при голосуванні 2014 року Україна мала ПІДТРИМКУ 100 країн, ПРОТИ- 11 країн,утрималось - 58 країн.

За більш як два з половиною роки "енергійної й професійної роботи" за аналогічну за змістом Резолюцію ООН маємо ПІДТРИМКУ 73 країн, ПРОТИ -23 країни,утрималось - 76. Ще одне сумне голосування, яке виявило ширше коло "латентних" прихильників Росії у питанні Криму стосувалося ініціативи Білорусі взагалі не розглядати цю Резолюцію.І набрала така позиція вже 31 голос відповідних країн.

Отож підсумовуємо: за період діяльності з березня 2014 по листопад 2016 року влада ВТРАТИЛА 27 країн-союзників, натомість Росія ДОДАЛА 12 країн до прямих прихильників Російської окупації Криму. Найсумніше, що в категорію прямих союзників Росії у Кримському питанні перейшли Казахстан і Узбекистан. Раніше з країн СНД були лише Білорусь і Вірменія.Також в переліку недружніх у питанні Криму з"явилися такі впливові світові гравці як Китай,Індія Іран.Є й перша європейська недружня до нас країна - Сербія...

Висновки: влада не сформувала та не забезпечила системної діяльності у геополітичній сфері; кадрова дипломатична політика, а часами її повна відсутність не витримує жодної критики; інформаційна політика держави залишається на рівні декларацій...

Настав час робити висновки!

p.s. Щойно прочитав черговий допис про те, голосування в ООН це "велика перемога влади". Ну це друзі вже "клінічна неадекватність"!