Інколи мені хочеться думати, що, знімаючи в травні 2014 в Кремлі на "Русском грамофоне" штани перед російським шоу-бізнесом і дякуючи від імені всього українського шоу-бізнесу "за то, что нас терпите", Потап все ж не до кінця розумів , як його занесло, що він робить і, головне - як на це відреагує українське суспільство після Майдану, в рік анексії Криму та початку війни на Донбасі.
Наскільки круто й грошовито російський шоу-біз оцінив показове самоприниження Потапа і як щедро платив, щоб знову це побачити на своїх корпоративах – писалося. Як реагує суспільство – теж, і не одноразово. Абсолютно нерозумним і безперспективним було, є й буде сподіватися, що це ганьбище буде швидко забуте й забуте взагалі. Втім, як кажуть, маємо те, що маємо – українському шоу-бізнесу, на жаль, доведеться змиритися з цією незмивною плямою на своїй репутації, хочемо ми того, чи ні. Але однозначно те, що висновки мають бути зроблені.
Виступи в Росії в роки війни, звісно, не заборонені українським законодавством. Але з точки зору суспільної моралі та національної гідності – вони те саме, що й зняті штани в Кремлі, не дивлячись на ватні казки про голубів миру. Тож вкрай наївно й хибно вважати, що сам факт присутності українських зірок в РФ не зачіпає прогресивну і патріотичну частину сучасного українського суспільства і що суспільство сором’язливо буде закривати на це очі. (Хай нікого не обнадіює те, що Верховна Рада потопила "Закон Княжицького" про гастрольну діяльність російських солдатів інформаційної війні.)
Плакати, зеленка на афішах, гнилі курячі яйця, підгнилі помідори, камені, градусники з ртуттю, файєри, петарди, обливання свинячою кров'ю – ось далеко не повний перелік українського негативного креативу, в який спосіб активісти / націоналісти / радикали / бандерівці (як їх тільки не називають мас-медіа) протестують проти виступів українських зірок в країні, з якою ми воюємо. Цей "список" почала формувати Ані Лорак в 2014, сьогодні він поповнюється новими засобами вираження невдоволення після кожного виступу Потапа. Кожен раз – новими. Поки що жодне місто не повторило рецепт попередників, кожна громада постійно вигадує щось нове своє.
Звертає увагу й інше. Якщо в 2014-му у Лорак в Одесі і Києві виступи, нехай і з незручностями для глядачів, все ж проходили, то в 2016-му, на ювілейному турі "Потапа і Насті", протести стали більш ефективними і дієвими: виступи Потапа скасували в Хмельницькому та Львові. (Причому у Хмельницькому дирекція концертного залу, ошаленівши від грошей та результатів продажу квитків, всупереч рішенню міськради концерт вирішила проводити.)
А попереду – Київ. Чим зустріне столиця концерт Потапа й Насті – навіть якщо привезуть стільки ж охорони, як нещодавно було біля Жовтневого палацу під час антрепризи за участю Марата Башарова – не знаю і припускати не візьмуся.
Знаю інше: цифри, скільки учасників зібрали недавні марші "Свободи" й "Азова" в Києві (зауважу побіжно, що це набагато більше, ніж глядачів навіть у переповненому Палаці спорту, не те що у ПК "Україна").
Знаю також, що "Азов" і "Свобода" - це далеко не повний перелік тих радикальних і патріотичних організацій, які є в Україні і, зокрема, Києві. І члени яких – давайте вже згадувати чесно – на Майдані захищалися від беркутні в його найскладніші часи. І всі добре розуміють, що в столиці захистити українську честь і гідність зазвичай збирається найбільша кількість людей.
Про те, що реакція на гастролі в РФ обов'язково буде, я писав і попереджав ще в 2014-му, після знятих в Кремлі штанів і безперервно-активної гастрольною позиції дуету "Потап і Настя", "Время и Стекло", "Mozgi" протягом усіх років війни. Протестні акції – зовсім не підніжка індустрії українського шоу-бізнесу. Це нормальна реакція українського суспільства, яке одужує і хоче жити за європейськими, а не російськими стандартами блюзнірства і лицемірства. Це, якщо хочете, лікарська пілюля (чи антибіотик?) заради якомога скорішого одужання пацієнта.
Чи можна вберегти глядачів ювілейного і, здається, першого великого концерту "Потапа і Насті" в Палаці "Україна" від майбутніх заворушень і протестних акцій?
Можна.
Як?
Дуже просто. (Втім, я охоче припускаю, що це може бути неприйнятним рішенням для Потапа, особливо враховуючи той факт, що гонорар за свій тур вони безсумнівно отримали, тож збитки та незручності глядачам – наразі то є клопіт організаторів, не артистів).
Але. Цей рецепт, гадаю, цілковито задовольнить патріотичну частину українського суспільства і кожного патріота по всій країні окремо. Отже…
Щоб врятувати від неприємностей свій концерт в Києві Потапу та Насті всього-то й потрібно, що заспівати та викласти в інтернет найвідомішу пісню харківських фанатів "Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла" в своєму виконанні. (На концерті цей хіт можна не співати, хоча бажано.)
Принагідно нагадаю: якби в день свого концерту в Одесі в 2014 Ані Лорак вийшла до протестувальників і заспівала разом із ними гімн України – одесити ладні були розійтися, і зовсім не було б кривавих заворушень біля "Ібіци" . Від гумориста й співака Потапа суспільство чекає саме цю футбольну пісню.
38 мільйонів (накручених) переглядів, може, цей запис і не набере, але за чесний мільйон в You Tube, "Потап і Настя співають пісню харківських фанатів", мені здається, може поборотися. На той випадок, якщо кого з "Мозгов" збентежить "харківське походження пісні" (а Потап, мовляв, тільки за Динамо), зазначу, що саме цю пісню співали всі вболівальники збірної України на стадіонах Євро-2016 у Франції… А той, хто б’є себе в груди і сподівається на правоохоронні органи, хай згадає, наскільки виріс рівень злочинності після Закону Савченко і не забуває, що багато патріотів є й там (і вони все чудово розуміють).