Настала наша черга гратися словами.
Ситуація з форсуванням мінських домовленостей у вересні набрала нової сили: спочатку європейський десант міністрів закордонних справ, а потім і Джо Байден в один голос озвучували як доконаний факт внесення змін в Конституцію. Нова угода про розведення військ та намагання встановити режим тиші доводить, що ці слова не просто маневри з метою тягнути час, а серйозна налаштованість. Тому нам потрібний план Б на випадок, якщо нас притиснуть до стіни.
Такий план Б, за збігом обставин нам підкинула сама Росія – гра в слова. Ця тактика була використана для роз’яснення пункту 4 «вибори за українським законодавством». Пізніше раптом всі ми з’ясували, що мався на увазі новий спеціальний Закон для проведення виборів. Тепер настала наша черга зіграти в слова, тому нам варто підмінити слова «особливий статус» на «особливий режим».
В чому ключова відмінність?
По-перше, встановлення особливого режиму функціонування двох регіонів, які постраждали від бойових дій, є неминучим. З точки зору відновлення і подолання наслідків війни на цих територіях має функціонувати особливий режим прийняття рішень, пересування людей, функціонування підприємств тощо.
По-друге, особливий режим не передбачає особливої політичної суб’єктності, чого прагне Росія. Режим стосується виключно внутрішніх питань постраждалих регіонів, а не всієї території України.
По-третє, особливий режим завжди має часові межі, на відміну від особливого статусу. Можливо термін режиму може бути невизначеним, але за будь-яких обставин його відміна має наслідком нормалізацію ситуації. Тоді як відміна особливого статусу може трактуватись як обмеження політичних прав.
Захід вимагає від нас не стільки одностороннього дотримання мінських домовленостей, скільки продовжувати зберігати образ жертви агресії. І нам варто це робити з розумом.