Пропоную суто прагматичний, раціональний підхід до оцінки ситуації в своєрідному протистоянні "тарифних оптимістів, вони ж патріоти, європейці й антипутінці"; й "тарифних критиків, вони ж популісти, совки й путінці". Розпочнемо з хорошого - команда прихильників європейських тарифів:
Президент України - або добре або нічого;
Голова Нацбанку Гонтарєва - зарплата більше 160 тисяч грн. ( бонус обіди до 10 грн.)
народні депутати - зарплата + кошти на депутатську діяльність 35-30 тисяч грн ( бонуси...);
прем'єр-міністр, міністри - зарплати 20-30 тисяч грн. (Бонуси...)
керівники державних корпорацій - зарплати від 500 до 100 тисяч грн.
P.S. В цій групі цифри мають значення лише для тих, хто живе на одну зарплатню!
Команда тарифних критиків, вони ж народ:
мінімальна пенсія - 1 130 грн. з 1 грудня - 1 243 грн.
мінімальна зарплата - 1 450 грн., з 1 грудня - 1 595 грн. ( рахую з розрекламованою 10% надбавкою: 6% від Яценюка і 4 %від Гройсмана).
Середня зарплата - біля 4 300 грн.
Заборгованість по заробітній платі на сьогодні складає - близько 2 млрд. грн.
Реальні доходи громадян у першому кварталі 2016 року зменшилися на 14.9%
Отож, як бачимо країна оптимістів і песимістів "ДЕЩО" вирізняються не лише за ставленням до "європейських тарифів" , а й за способом життя. А спосіб життя, як відомо, визначає і поведінку, суспільно-політичну в тому числі.
Колись український письменник Степан Васильченко написав оповідання "Мужицька арихметика", де простий люд ніяк не може адекватно порахувати панські землі й доходи, порівнюючи зі своїми.
Так воно й нині з цією сумною тарифною арихметикою!