«Тарифна арихметика» або два світи - два способи життя

07.07.2016 16:53

В сьогоднішній тарифній дискусії змішалося докупи все - партії, корупційні історії, хто і що робив 25 років тому назад.

Пропоную суто прагматичний, раціональний підхід до оцінки ситуації в своєрідному протистоянні "тарифних оптимістів, вони ж патріоти, європейці й антипутінці"; й "тарифних критиків, вони ж популісти, совки й путінці". Розпочнемо з хорошого - команда прихильників європейських тарифів:

Президент України - або добре або нічого;

Голова Нацбанку Гонтарєва - зарплата більше 160 тисяч грн. ( бонус обіди до 10 грн.)

народні депутати - зарплата + кошти на депутатську діяльність 35-30 тисяч грн ( бонуси...);

прем'єр-міністр, міністри - зарплати 20-30 тисяч грн. (Бонуси...)

керівники державних корпорацій - зарплати від 500 до 100 тисяч грн.

P.S. В цій групі цифри мають значення лише для тих, хто живе на одну зарплатню!

Команда тарифних критиків, вони ж народ:

мінімальна пенсія - 1 130 грн. з 1 грудня - 1 243 грн.

мінімальна зарплата - 1 450 грн., з 1 грудня - 1 595 грн. ( рахую з розрекламованою 10% надбавкою: 6% від Яценюка і 4 %від Гройсмана).

Середня зарплата - біля 4 300 грн.

Заборгованість по заробітній платі на сьогодні складає - близько 2 млрд. грн.

Реальні доходи громадян у першому кварталі 2016 року зменшилися на 14.9%

Отож, як бачимо країна оптимістів і песимістів "ДЕЩО" вирізняються не лише за ставленням до "європейських тарифів" , а й за способом життя. А спосіб життя, як відомо, визначає і поведінку, суспільно-політичну в тому числі.

Колись український письменник Степан Васильченко написав оповідання "Мужицька арихметика", де простий люд ніяк не може адекватно порахувати панські землі й доходи, порівнюючи зі своїми.

Так воно й нині з цією сумною тарифною арихметикою!