Але, якщо придивитися, то, як казав Екклезіяст, немає нічого нового під сонцем.
Впродовж року ми спостерігаємо істеричні спроби Путіна вивести свою маргінальну помираючу країну на орбіту наддержав – в хід іде все – істерика, блеф, застрашування, ламання будь-яких правил пристойності, ледь не дрібні пакості – як от натравлювання на Меркель свого пса.
Чисто риторично можна приточити весь його інструментарій, який і так всі знають: серед них «чорною перлиною» є знищення принципу суверенітету, який після Гельсінських домовленостей – підписання Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Final Act of the Conference on Security and Cooperation in Europe),- документу, підписаного главами 35 держав у столиці Фінляндії Гельсінкі – 1975 рік.
Про що цей вже практично забутий акт? А про закріплення політичних і територіальних підсумків Другої світової війни, виклад принципів взаємовідносин між державами-учасниками, в тому числі принципу непорушності кордонів, територіальну цілісність держав, невтручання у внутрішні справи іноземних держав. Тим самим Путін розпочав нову холодну (і не тільки) війну із Заходом.
Другою «чорною перлиною», у короні Путіна, є ламання підписаного Росією Будапештського меморандуму - Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Memorandum on Security Assurances in connection with the Republic of Belarus’/Republic of Kazakhstan’s/Ukraine’s accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons) - міжнародної угоди, укладеної 1994 року між Україною, США, Росією та Великою Британією про неядерний статус України. Угода містить пункти, що надають гарантії суверенітету та безпеки Україні.
Згідно з Меморандумом США, РФ і Велика Британія зобов’язалися поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від загрози силою, її використання проти територіальної цілісності/політичної незалежності України; ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти неї, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН, утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, отримати будь-які переваги, домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії чи об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї, не застосовувати ядерну зброю проти України, крім випадку нападу на них самих, їхні та підопічні території, збройні сили, їхніх союзників, проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов’язань.
І наступне - Росія прийняла рішення про вихід із Договору про звичайні збройні сили в Європі 1990 року. У 2007 році Путін підписав указ «Про призупинення Російською Федерацією чинності Договору про звичайні збройні сили в Європі і пов’язаних із ним міжнародних договорів»Знищення цих угод стало для Путіна принциповою засадою. І підготовкою до масованої терористичної за своєю суттю атаки на Захід.
Найбільше страждають, звісно найслабші і ті, хто опинився поміж цих двох сил. А це Грузія, Вірменія, Азербайджан, Україна, Молдова, Естонія, Латвія, Литва. І тут слід згадати і Польщу з підозрілим вбивством ледь не всього польського політичного класу у авіакатастрофі під Смоленськом 2010. Можна не перелічувати безкінечні провокації, анексії та теракти, які Росія почала здійснювати щодо цих країн.
Але інші геополітичні гравці це б дуже легко стерпіли, якби Путін, розійшовшись, не посунув далі. Не отримавши опору від всього цивілізованого світу, він не побоявся залізти у Сирію. Погнати у Євросоюз натовпи сирійських втікачів. А з ними і його ж терористів. А потім теракти у Парижі, Брюсселі. Тут не можемо не згадати терористичної атаки на США 11 вересня 2001 р. – з нею є дуже багато незрозумілого. Немає сумніву, що будуть наступні атаки. Це тільки наївні гадають, що він зупинився, що у нього немає ресурсів. Є. Для того, щоб так гадити ЄС у нього сили є. І кадри є.
Але у чому полягає його стратегія – невже просто протиставитися всьому світу? Не думаю. Як на мене, то він повторює кульбіт, який свого часу зробив Сталін.
Всьому світу відомо, що СССР – читай Росія – подолала німецький нацизм у Європі. А за це після знищення нацизму ніхто так і не відважився ні підняти питання, а чи не причетний той самий СССР – читай Росія – до плекання того ж нацизму? А тим більше мало хто відважувався піднімати питання про ті жахи, які творилися у сталінському СССР – читай Росії? Бо ж то союзник! Соратник по боротьбі з нацизмом…
Звісно, не треба нагадувати, що головними країнами-ревізіоністами, які були невдоволені результатами першої світової війни і корнонів, Які встановила Паризька мирна конференція (Paris Peace Conference) 1919-1920 рр. Були Німеччина і СССР, який мріяв про світову революцію. Внаслідок роботи конференції було підготовлено: Версальський мирний договір 1919 з Німеччиною , де її сильно територіально обрізали і демілітаризували, Сен-Жерменський мирний договір з Австрією, який перетворив її в куцу республіку, Нейїський мирний договір з Болгарією, Тріанонський мирний договір з Угорщиною, який теж її добряче урізав, Севрський мирний договір з Туреччиною. Підготовлені Паризькою мирною конференцією договори разом з угодами, прийнятими на Вашингтонській конференції 1921-1922, становили основу версальсько-вашингтонської системи – ту саму подобу Гельсінського миру.Тому і Німеччина, і совєтська Росія почали їх саботувати і ламати.
Всім відома історія підготовки німецьких військових у СССР. А «перлиною», але на цей раз в короні Сталіна стала Пакт Молотова-Ріббентропа (Deutsch-sowjetischer Nichtangriffspakt), який зруйнував всю цю версальсько-вашингтонську систему. І пішло-поїхало… Була розв’язана Друга світова війна.Однак саме тут Сталін, після нападу Третього Райху на СССР, робить небачений кульбіт – він перебігає на другу сторону фронту, стає союзником Великої Британії, США, Франції ets. У їхній боротьбі з нацистською Німеччиною і нацизмом та різного роду ташизмами взагалі.
Не знаю, чи ви вловили тонку гру. Ситуативну, звісну, проте гру. Совєтська Росія всіма силами сприяла німецькому реваншизму, починаючи з мирної угоди РСФСР та Німеччини у Рапалло (Vertrag von Rapallo) 1922 року. Договір передбачав негайне відновлення в повному обємі дипломатичних і консульських відносин між РСФСР і Німеччиною. Рапалльській договір означав розірвання міжнародної дипломатичної ізоляції більшовицької диктатури Совєтської Росії і початок співпраці по ревізії світового порядку. Одним із основних наслідків Договору було започаткування широкомасштабної військової співпраці Совєтської Росії (пізніше — СРСР) і Німеччини. Але ця співпраця почалася навіть раніше - із зустрічі колишнього керівника німецької розвідки полковника Вальтера Ніколаї з Головою Раднаркому В. Ульяновим (Леніним), а продовжувалась на підставі так званого «Договору Радека-фон Секта» (1922) протягом 1920- 30-х років. Це дозволило Німеччині таємно зробити значний ривок в модернізації свого війська ігноруючи вимоги Версальсьеого договору.
Про ешелони хліба, вугілля, сталі, які Сталін гнав у Третій Райх, здається, і згадувати не варто. Одним словом, Совєтська Росія робила все, щоб виплекати проблему для всього світу.
І раптом такий кульбіт – Сталін разом з Рузвельтом та Черчілем ведуть війну з нацизмом і його аспидом – Гітлером. Черчіль та Рузвельт ледь не ридаючи кидаються в розпростерті обійми Дядька Джо – Сталіна. Якийсь маразм. Чи – іншими словами - політичний прагматизм. У результаті Дядько Джо отримує легітимацію як світовий лідер, ба більше світовий лідер-праведник, неначе і не було тієї співпраці з Гітлером, неначе й немає тисяч концтаборів, десятків мільйонів змордованих громадян того ж СССР. Перед світом постає Дядько Джо у білому кітелі, білосніжний і пухнастий. А СССР – читай совєтська Росія – надовго входить у клуб світових держав.
Отакий кульбіт старого рекетера Йосифа Джугашвілі – створив комусь проблему, потім запропонував вирішити… Хоча, звісно, багато у цьому від нього не залежало. Наприклад упереджуючий удар Гітлера 22 червня 2941 р. Дядько Джо сів в калюжу. Але як блискуче викрутився.
Однак до чого вся ця давня і всім відома історія, запитаєте, ви? А для того, що, як на мене, то подібний кульбіт сьогодні хоче повторити Путін.
Про ламання світової системи відносин ми вже згадали. Про анексії, окупації та терор теж згадали. Але не згадали того, що Путін, а до Путіна СССР, свідомо плекають всю цю терористичну клієнтелу – від ФАТХу (Harakat at-Tahrir al-Watani al-Filastini) до так званої ІДІЛ. Бо ж ні для кого вже не є таємницею причетність Росії до плекання цього монстра. Навіть удавана боротьба Путіна з ІДІЛ у Сирії нікого не обманула – це так би мовити – для убогих розумом.
Ну а потім вся ця епопея з невідомо звідки прибуваючими сирійськими втікачами, а разом з ними – і терористами, ігноруванням будь-яких кордонів (так звані втікачі перетинали їх як ніж масло – не те що українці, які мають здати відбитки пальців та сітчатку ока), ігноруванням будь-яких законів (новорічні «жарти» прибульців з півдня з німецькими жінками у Кельні). Однак, щоб ще більше насолити тупоголовим європейцям, організовуються спектакулярні теракти у Парижі 2015 р., та Брюсселі 2016 р. Весь у шмарках президент Франсуа Оланд кидається в розпростерті обійми Дяді Вови – робити антитерористичний союз. Слава Богу, що Барак Обама та Меркель притримали його за полу піджака – а то б фортель Сталіна удався і Путіну. Піїти Путіна ж бо на всі лади закликали всіх цих лідерів Західного світу створити новий антитерористичний чи анти фундаменталістський союз. На разі ті не спокусилися. Але не варто підводити риску. Ще раз повторюю – будуть наступні атаки. І найслабша ланка, по якій вдарять, як на мене, це Німеччина. Путіну потрібно нарешті повалити Меркель. Одних «втікачів» виявилося замало – канцлерів встояла. Поки-що. Отож вдарить. Неодмінно вдарить.
Розрахунок Путіна – це розрахунок рекетира – спочатку створюєш проблему, а потім її «вирішуєш».Спочатку КГБ-ФСБ плекає терористичні групи, нацьковує їх у непрямий спосіб на наївний Захід, а потім пропонує свої «послуги» по спільній боротьбі з тероризмом.
А для чого, запитаєте ви? Щоб Путін у білому сфотографувався з Обамою та Меркель? Не лише. Але і для того, щоб з допомогою цього фортеля Дядька Джо повернути Росію на орбіту держав, з якими рахуються, знову надати їй статусу наддержави. Саме для того Путін і вийшов з усіх угод, щоб розписати нову світову партію на чистому листку паперу і під свій диктат. А потім, звісно, фото.
І насамкінець: цю саму тактику enfant terrible застосовує ще одна держава-парія Північна Корея. Щоб на неї хоч хтось реагував, вона так само тероризує весь світ.