Історія трагедії
Бабин Яр став могилою для понад 100 000 мирних жителів та військовополонених.
29-30 вересня 1941 року в окупованому нацистами Києві стався перший масовий розстріл мирного населення, а саме осіб єврейської національності.
Загарбники звинуватили євреїв у мінуванні Хрещатика, через який під час вибухів було знищено багато окупантів.
Бабин Яр знаходиться на північному заході Києва. Це територія завдовжки 2,5 км. Саме це місце есесівці призначили для масового знищення людей.
До місця розстрілу, а саме до краю яру, євреїв запускали невеликими групами по 30-40 людей. Перед цим їм наказували зняти одяг, забирали особисті речі. Ті, хто розстрілював, чекали на свої жертви з іншого боку яру. Тіла вбитих падали прямо в яму, скочуючись схилом.
У перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тис. осіб. Пізніше розстріляли ще близько 17 тис. людей.
Всього з 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці розстріляли майже все єврейське населення української столиці — понад 50 тисяч.
Починаючи з вересня 1941 року до кінця вересня 1943 року в Бабиному Яру органами нацистської поліції безпеки та військовою і цивільною владою Києва проводились регулярні розстріли євреїв, циган, українських націоналістів, радянських військовополонених, пацієнтів міської психіатричної лікарні. Знищували всіх, кого окупанти вважали або ворогами, або марними.
Усього за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними даними, було знищено від 100 000 до 150 000 осіб. Розстріли в Бабиному Яру тривали до звільнення Києва від загарбників 1943 року.