Історія та значення Дня пам'яті та скорботи
22 червня 1941 р. почалася німецько-радянська війна.
День пам'яті, 22 червня, в Україні проводиться щороку. Він був заснований указом Президента України 2000 року.
День пам'яті та скорботи покликаний нагадати не лише українцям, а й людям у всьому світі, що найцінніше на землі – людське життя! Війна – це завжди смерть, біль, страждання, руйнування та зло. Немає нічого, що могло виправдати такі жертви.
Цього дня вранці авіація Німеччини вторглася на територію Радянського Союзу. О 7-й ранку почали бомбити Київ. Німецькі бомбардувальники намагалися знищувати стратегічні об'єкти - мости, заводи, вокзал та аеродром. З'явилися перші жертви. Вже 23 червня розпочалася евакуація Києва та термінова мобілізація українців до армії.
Жахлива статистика
- На території України воєнні дії не припинялися 40 місяців.
- Загинуло від 8 до 10 мільйонів українців – кожен п'ятий.
- 2,2 мільйонів молодих українців вивезли на примусові роботи до Німеччини.
- 10 мільйонів людей втратили своє житло.
- Україна втратила 700 міст і селищ та майже 30 тисяч сіл.
- На території України нацисти розмістили табори смерті, "трудові" та табори для військовополонених, гетто - загалом їх налічувалося близько 230-ти.
- Голокост, розстріл у Бабиному Яру, масове спалення сіл, табори смерті – це справа рук нацистів.
Як в Україні прийнято шанувати жертв війни
- Починаючи з 2011 року, Верховна Рада України затвердила хвилину мовчання 22 червня о 10.00.
- На будинках та спорудах органів та установ державної влади приспускається державний прапор України із чорними стрічками.
- Обмежується кількість розважальних програм на телебаченні та радіо.