Тарас Возняк
Культуролог, політолог, головний редактор і засновник Незалежного культурологічного журналу «Ї»
Все публикации Тарас Возняк
Президентські вибори 2019 року дали політичному класу та народу України декілька блискучих майстеркласів і змушують якось їх відрефлектувати.
Я не знаю ще одного такого рішучого і нездоланного народу, як український. Попри всі зусилля, гніти, визиски, асиміляції та Голодомори, ніхто не може з ним зрівнятися у впертому бажанні знищити самого себе і Українську державу.
Мене останнім часом не полишає відчуття, що Україна все більше перетворюється на щось подібне до Веймарської республіки.
Нещодавно Олеська селищна рада дала згоду на побудову безпосередньо перед Олеським замком лісопильного заводу!
В Україні стартувала передвиборча президентська кампанія.
Тези виступу генерального директора Львівської національної галереї мистецтв ім. Б.Г.Возницького Тараса Возняка на слуханнях у Верховній раді України 18.04.2018.
Створення єдиної помісної церкви в Україні - справа блага і потрібна. Інше питання – якою мірою парламент до цього прив’язаний. Думаю, не більше, ніж якась інша державна інституція.
Минув ще один рік. І ми вкотре підводимо підсумки. Така природа цього часу – часу переходу.
Це щось із розділу української історії, яку не можна вивчати без заспокійливого.
1 листопада – день поминання померлих. Традиційно на Личаківському цвинтарі відбуваються жалобні церемонії – і офіційні, і церковні, і громадські.
Те, що сталося на пункті перетину кордону "Шегині" ще недооцінили.
Вже соромно вкотре волати про зраду – але й мовчати вже несила.
Ось вже зо два роки Україну та Польщу стрясають землетруси польсько-українських чи українсько-польських непорозумінь.
Україна водночас мусить протистояти двом консерватизмам – східному і західному, які рвуть її на шматки.
Щось змінюється у світі. Раптом він неначе застиг у своєму розвитку, а потім крехчучи почав відкочуватися назад. У всіх сенсах.