Сергій Дацюк
Украинский современный философ. Политический консультант, медиакритик.
Все публикации Сергій Дацюк
31-го травня 2017 року минуло 20 років з моменту підписання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
На минулому тижні стався фактично "розкол Заходу". Але ми здебільшого так не вважаємо, бо у нас немає традиції рефлексії та узагальнень.
Зараз іде конкуренція воль – волі правлячого класу і волі громади.
Український правлячий клас вже не раз так робив. Коли ситуація заходить у глухий кут, вони беруть канікули, не дивлячись на війну чи кризу.
Якщо новорічні свята це загул легковажного і незворушного відпочинку, то травневі дев'ять днів це розгул психічно важкого і штучно розбурханого конфлікту.
В складні часи надзвичайно руйнівними є прості відповіді на складні питання та прості реакції на ці прості відповіді.
Недавно у Інтернет-виданні "Збруч" відбулася цікава дискусія між Миколою Рябчуком та Ярославом Грицаком.
Щоб відповісти на це питання, потрібно побачити та оцінити ті фундаментальні бар'єри, які стоять на перешкоді миробудівництва.
Сприймати узагальнені оцінки та приймати адекватні рішення можна лише в одній і тій же реальності.
Питання про розвиток України не може бути вирішене, бо воно адекватно навіть не поставлене.
Україна проходить зараз по дуже тонкій межі, за якою – прірва.
Саме зараз, коли конфлікт між владою та громадою знову загострився, потрібно бачити ситуацію стратегічно.
Україна знаходиться на самому початку олігархічно-кримінальної диктатури.
Перехід влади до посилення диктатури і її силова реакція на громадський спротив лише погіршить ситуацію і пришвидшить кінець влади.
Сьогодні вже наочно можна засвідчити результати блокади окупованого Донбасу, які мають глибокі революціонізуючі наслідки для України.