Після повномасштабного вторгнення , чи не кожен українець ставить перед собою запитання : чому ми проспали виникнення «руського миру», який як і слід було очікувати, під хоругвами «скрєп» приніс виключно розруху та знищення всього українського.
За тридцять років Незалежності , на подобі злоякісної ракової пухлини , ця нечисть зуміла проникнути в усі сфери не тільки державотворення, але й громадянського суспільства .
Спорт та боротьба на державному рівні також не залишились поза увагою. Як під копірку , дзеркально московитським наративам , реалізовувалась модель: спорт, влада, бізнес, кримінал. І цей весь «компот» обов’язково мав мати присмак «ісконно руського».
Починаючи з 1991 року вийшли на тільки на борцівські, але й політичні килими держави - брати Савлохови .
Кримінал просто захлиснув нашу державу.
Різношерстні бандитські формування силовими методами встановлювали контроль над бізнесом та політикумом. Спортивна сфера стала також ласим шматком для «гурманів усього руського».
Вже згаданий вище Руслан Савлохов (будучи тренером збірної), до складу першої Збірної України з боротьби на Олімпійських Іграх у Атланті (1996 рік) включив практичну більшість росіян , які в прискореному порядку отримали громадянство нашої держави : Володимир Тогузов, Ельбрус Тедеєв, Заза Зазіров, Сагід Муртазалієв, Мераб Валієв, Дзамболат Тедеєв та інші.
Що цікаво, майже у повному складі, за винятком декількох осіб, про яких ми поведемо мову пізніше , скориставшись всіма благами України, повернулись назад у «рассею матушку». Де по цей час виблискують здобутими завдяки саме Україні нагородами та званнями.
Як і слід було очікувати , якщо борець не представник культури старшого брата, то його місце завжди було на самих задвірках, хоча сила духу українців також перемагала і дехто все ж зумів незважаючи ні на що здобути вагомі результати світового рівня.
Яскравим підтвердженням цьому є історія двох титулованих борців. Володимир Шацьких, вихованець саме української спортивної боротьби , чемпіон світу з боротьби 2006 року (греко-римський стиль), та Ібрагім Алдатов , також чемпіон світу з боротьби 2006 року (вільний стиль) представник росії, який всього у місячний термін за протекції Савлохова та Тедеєва отримав громадянство України .
У 2006 році ці два борці висувались у номінації «Кращий спортсмен року» , тільки українець без будь-якої протекції, а Ібрагім Алдатов традиційно лобіювався Ельбрусом Тедеєвим. Звісно, що при такій розстановці сил кращим спортсменом року було визнано росіянина Ібрагіма Алдатова.
Як наслідок Володимир Шацьких і надалі віддає всі свої знання та вміння українській боротьбі , а Ібрагім Алдатов слідуючи настановам «руського миру» при повномасштабному вторгненні покинув територію нашої держави.
Подібні речі тривали десятиліттями. Завдяки непохитній (зрадницькій) позиції Руслана Савлохова в українській боротьбі домінували ті, кому Україна зовсім не була потрібною. Ніші ресурси у спорті (боротьбі) використовувались виключно для укріплення позиціймосковітів.
Яскравим представником спорту, який завдяки «скрепам» потрапив і до великої політики є Ельбрус Тедеєв. Він без сорому заявляв : « Для мене Віктор Федорович в прямому і переносному значенні - Бог і цар».
У 1993 році за запрошенням тодішнього президента Асоціації спортивної боротьби України єв.
Дзамболат Тедеєв народився у Грузії. Після розпаду СРСР виступав за збірну України з боротьби. Був учасником літніх Олімпійських ігор 1996 в Атланті, де посів 5 місце.
Він двоюрідний брат Ельбруса Тедеєва – олімпійського чемпіона у складі збірної України на Іграх-2004 в Афінах. Колишнього народного депутата від Партії регіонів.
З таким друзями і ворогів не потрібно.
Чи ми вкотре робитимемо вигляд , що знову нічого не знали ?
В.Борець Джерело