Новостворений заповідник у Чорнобильській зоні впродовж останніх трьох років нагадує лісоповал. Після Майдану масштаби вирубування дерев на цій території лише офіційно перевищили обсяги часів президентства Віктора Януковича у п’ять разів. Щорічно із зони вивозять цінну деревину на десятки мільйонів гривень, частина сировини йде на експорт. Наступ на лісовий масив – не єдине, що впадає в очі. Екологи стверджують: вирубка сприяє міграції радіонуклідів – через ґрунтові води у річку Прип’ять, а звідти – у Дніпро.
У екс-президента Віктора Януковича були свої плани на Чорнобильську зону. Після сходження на найвищу державну посаду він розпочав приватну експансію на північ від Києва. За легітимізацією резиденції «Межигір’я» відбулось фактичне привласнення мисливських угідь Сухолуччя площею 30 тис. га, розташованих впритул до зони відчуження. За інформацією «Главкома», тоді ж у владних кабінетах почали зріти плани щодо створення Чорнобильського заповідника. Начебто робилось усе в інтересах тодішнього глави держави. Взявши під контроль Сухолуччя, заповідник у зоні відчуження, а також державну резиденцію «Залісся» з іншого боку Дніпра (в ній Янукович святкував 60-річчя), президент-мисливець мав отримати єдиний та закритий від зовнішнього світу анклав для своїх розваг.
Звичайно, полювання у Чорнобильській зоні заборонено. Реалії – інші: на умовах анонімності колишній співробітник лісового господарства зони запевняє, що можновладці влаштовували там сафарі і до Януковича, і за часів його правління (під виглядом заходів із депопуляції деяких видів хижих тварин). Функцію наглядача за зоною відчуження при Януковичі начебто виконував екс-депутат Партії регіонів та колишній заступник секретаря Ради національної безпеки Володимир Сівкович. Про пильну увагу близького оточення Януковича до території свідчить і персона Сергія Кушніренка, це брат голови апарату прем’єр-міністра Миколи Азарова Олександра Кушніренка. Призначений у 2012 році керівником «Чорнобильського спецкомбінату» (створений для управління майном у зоні) Кушніренко зберігав посаду до 2015 року.
«Смотрящі», стверджує співрозмовник «Главкома», забезпечували приватність і фільтрацію гостей будь-якого статусу, що бажали опинитись по той бік зони відчуження. Опосередковано про це свідчать слова директора Регіонального східноєвропейського центру моніторингу пожеж та професора кафедри лісівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України Сергія Зібцева. Він пригадує, як у 2013 році Держагентство з управління зоною відчуження (ДАЗВ) не узгодило пропозицію міжнародних організацій щодо фінансування сучасної системи раннього виявлення пожеж на цій території – іншими словами, встановлення відеокамер. На той час, як і сьогодні, відеокамери у зоні відсутні. Виявлення пожеж здійснюється спостерігачами з пожежно-спостережних веж на території не більше 40%.
Як вирубують зону
У будь-якому разі плани, які приписували Януковичу, не реалізувались. Після втечі екс-президента з України прокуратура розпочала процес повернення «Сухолуччя» і «Межигір’я» державі, а Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник площею 227 тис. га було створено іншим президентом – Петром Порошенком. Минулого квітня відповідний указ він приурочив до 30-х роковин Чорнобильської трагедії.
Здавалося б, новий статус зони відчуження захистить її не лише від браконьєрства, а й від інших злочинів – наприклад, вирубування лісових масивів...
Заповідник займатиме 2/3 території зони відчуження. Решта території – 10-кілометрова зона, де розташовані промисловий майданчик Чорнобильської АЕС, комплекс «Вектор», пункти захоронення радіоактивних відходів «Буряківка», «ІІІ черга ЧАЕС», «Підлісний» та інші об’єкти.
Та, як з’ясував «Главком», усе виявилося навпаки.
Відповідно до наданої Державним агентством з управління зоною відчуження статистики, суцільна санітарна рубка лісу на цій території за останні роки виглядає так:
погодження на санітарну рубку надають «Укрлісозахист» та Державне управління лісового господарства у Київській області.
Тобто після Майдану в зоні рубають ліс у п’ять разів активніше, ніж за часів Януковича (в середньому, у 2010–2013 рр. – 7,4 тис. м3 на рік, у 2014–2016 рр – 34 тис. м3 на рік). Понад те, минулого року, коли держава вже створила у зоні відчуження заповідник, вирубка була наймасштабнішою – на площі більше 200 га вирублено майже 50 тис. м3 деревини. За ринковими цінами, кубічний метр соснової деревини коштує понад 1 тис. грн. Тобто йдеться про десятки мільйонів гривень. Те, що деревина із зони відчуження йде на продаж, не приховують і в Державному агентстві із управління зоною відчуження.
І це лише офіційні дані.
Про те ж, що відбувається насправді у зоні, свідчать матеріали кримінальної справи проти головного інженера держпідприємства «Чорнобильська пуща» (перейменовано у ДСП «Північна пуща» у складі Держагентства з управління зоною відчуження) Володимира Никончука. Згідно з розслідуванням, у 2015 році за вказівкою останнього у зоні було нелегально вирублено 225 дерев вартістю майже півмільйона гривень. Минулого року його звільнили від кримінальної відповідальності, а у лютому суд відмовив прокуратурі, яка просила зобов’язати Никончука компенсувати державі збитки. Скандальна історія не завадила чоловікові минулого літа брати участь у конкурсі на посаду директора Національного природного парку «Деснянсько-Старогутський».
Безкарність та захищеність від зайвих очей ураженої радіацією території відкриває широкі можливості. Візуально справжні масштаби вирубки у зоні можна побачити завдяки розслідуванню журналіста «Слідство. Інфо» Олександра Гуменюка. Рік тому він у складі знімальної групи неофіційно потрапив до зони відчуження та відзняв чорнобильський лісоповал, який відбувався із низкою порушень (великий обсяг зрублених дерев та площа вирубки нагадували суцільнолісосічні рубки, заборонені у зоні; відсутність при заготівлі та відвантаженні деревини відповідного радіаційного контролю і т.ін.). Журналісти навіть підрахували: із зони щоденно вивозили від чотирьох до шести вантажівок деревини.
Згорілі півтора мільярда
Вирубування ділової деревини для комерційних потреб у зоні відчуження заборонено. Адже ліси Чорнобиля виконують функцію бар’єрного захисту. «Санітарні рубки» як різновид рубок оздоровлення та формування лісів» – практично єдина можливість отримувати деревину на цій території.
Такі заходи несуть на собі обмеження, які не дозволяють вийти на промисловий масштаб повалення лісу. Але чому наведені вище цифри фактично свідчать про інше?
Одне з пояснень істотного збільшення вирубки лісу у 2015-2016 рр. – боротьба із наслідками масштабної пожежі у зоні відчуження дворічної давнини.
Нагадаємо, зона спалахнула одразу після річниці Чорнобильської катастрофи у 2015 році. Як повідомили «Главкому» в Державному агентстві з управління зони відчуження, пожежа охопила 14 тис. гектарів та пошкодила близько 2000 тис. м3 деревини.
Більшу пожежу біля атомного реактора бачили лише 25 років тому, коли там згоріло 17 тисяч гектарів лісу.
В агентстві стверджують, що наразі в Україні відсутня методика підрахунку збитків від лісових пожеж. Екологічна група «Печеніги» з Харкова вважає, що підрахувати їх можна за «методикою оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру», які застосовуються для лісових угідь Київської області. Такий шлях дозволяє оцінити збитки від пожежі дворічної давнини у майже 1,5 млрд гривень.
Про масштаб пожежі свідчать її наслідки для Білорусі. У письмовому коментарі «Главкому» заступник міністра природних ресурсів та охорони довкілля Республіки Білорусь Сергій Хрущов повідомив, що після чорнобильської пожежі збільшився вміст радіонуклідів в атмосферному повітрі на півдні республіки. У місті Гомель в останні дні квітня 2015 року відзначено збільшення бета-активності у пробах аерозолів у приземному шарі атмосфери до 1020 мкБк/м3. Уп’ятеро більше, ніж середньомісячні значення за березень–травень. За тиждень в іншому білоруському місті Мозир середні значення бета-активності зросли удвічі.
Ходили чутки, що внаслідок пожежі зону відчуження залишила частина популяції коней Пржевальського, які буцімто перетнули кордон із Білоруссю. Однак прикордонна служба сусідньої країни та начальник групи радіаційно-екологічного моніторингу ДСП «Екоцентр» у зоні відчуження Денис Вишневський не підтвердили цю інформацію.
Напевно відомо інше. Головними збитками від пожежі є часткова або повна втрата екосистемами бар’єрних функцій із нерозповсюдження радіонуклідів, що призводить до пришвидшення їх міграції у ґрунтові води та у подальшому – в річки. За попередніми оцінками фахівців Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології, внаслідок пожежі дворічної давнини викид у повітря 137Cs (цезій-137 – один з головних компонентів радіоактивного забруднення) становив 1011 Бк (бекерель – одиниця виміру активності радіоактивного джерела), 90Sr (стронцій-90, радіонуклід) – 310 Бк, що відповідає величині річного виносу радіонуклідів із території зони відчуження річкою Прип’ять.
Поліція вже два роки розслідує факти знищенням вогнем об’єктів рослинного світу. Згідно з інформацією з судового реєстру, одразу після пожежі правоохоронці отримали доступ до документів ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», аби з’ясувати, наприклад, чи проводилися будь-які роботи на території Луб’янського лісництва, яке найбільше постраждало від надзвичайної пригоди (поліцію цікавило, чи відбувались вирубка під лініями електропередач, земляні роботи тощо). Відтоді розслідування не просунулося. «Главкому» у прокуратурі Київської області уточнили, що підозри досі жодній особі не висунуто.
Водночас у минулорічному відкритому зверненні низки екологічних організацій до генерального прокурора Юрія Луценка та прем’єр-міністра Володимира Гройсмана стверджувалося із посиланням на фахівців Регіонального Східноєвропейського центру моніторингу лісових пожеж, що займання лісу сталося через п’ять підпалів. Від себе екологи додавали, що пожежа вигідна зацікавленим особам як привід для лісоповалу.
У спілкуванні з «Главкомом» Сергій Зібцев, директор Східноєвропейського центру лісових пожеж, стриманіше оцінив ситуацію. За його словами, довести підпал неможливо, хоча і не став повністю виключати таку версію.
За будь-якою пожежею, як правило, відбувається санітарна рубка лісу, аби уникнути рецидиву та сприяти відновленню рослинного світу. Саме так і відбулось. На пошкоджених під час пожежі ділянках протягом останніх двох років активно працює лісозаготівельна техніка.
Але, за словами Зібцева, рубка загрожує ще гіршими наслідками.
«Ми рекомендували (Держагентству з управління зоною відчуження. – «Главком»): у найближчі 50–60 років на місці згарищ, де відбувається інтенсивне відновлення листяних порід великі пожежі малоймовірні. Головне завдання – не заважати природним процесам лісовідтворення. Тим більше не можна застосовувати техніку. Трактори та інша лісозаготівельна техніка, яка може застосуватись для вирубки лісу, руйнуватиме гумусовий горизонт лісових ґрунтів та сприятиме міграції радіонуклідів у ґрунтові води», – пояснює фахівець.
З одного боку, Державне агентство мало причину, яка підштовхувала валити дерева – штрафи, які через незастосування санітарних заходів накладає екологічна інспекція. Разом з тим штрафи актуальні лише до моменту створення заповідника, після набуття територією такого статусу суцільна санітарна рубка заборонена.
Проте, не лише санкції могли підбурювати до активізації лісорубів. На це вказують космічні фотознімки пошкодженої пожежею території зони відчуження.
Екологічна група «Печеніги» надала «Главкому» три знімки квадрату №398 Луб’янського лісництва: ті, що було зроблено до пожежі, у березні 2014 року, після пожежі – у серпні 2015-го та через рік після пригоди – у серпні 2016-го.
Фотографії ілюструють тотальний характер рубки, у тому числі лісу, який не зачепила пожежа. Порівняйте:
Квадрати, позначені на знімках цифрами, охоплюють територію Луб’янского лісництва зони відчуження, як зазначено вище – воно ледь не найбільше постраждало внаслідок пожежі. За даними, які є в розпорядженні «Главкома», внаслідок надзвичайної пригоди лише у цьому лісництві згоріло понад 600 га лісу, тоді як площа вирубки на той час не перевищувала тут трьох гектарів. Уже за рік, у серпні 2016 року, у лісництві вирубали понад 100 га лісу (відповідає обсягу деревини у 30 тис. м3, вартістю більш як 40 млн грн).
Масштабність робіт чорнобильських лісорубів наочно проглядається у 398-му квадраті лісництва на останньому космічному знімку – вони залишали за собою голу землю.
Суцільні санітарні рубки заборонені на території заповідників (згідно із законом «Про природно-заповідний фонд») – цей статус Петро Порошенко, як згадувалося вище, надав зоні відчуження рік тому. Понад те, екс-керівник лісового підприємства «Чорнобильська пуща» Ігор Лагодич зазначив, що дерева у зоні зараз рубають без отримання лімітів на спеціальне використання природних ресурсів, що передбачено законом «Про природно-заповідний фонд» (ліміти – елемент контролю та обмеження вирубки). А також без відповідного науково-експертного висновку стосовно методів та способів розробки горільників та лісовідновлення.
Зі свого боку Держагентство з управління зоною відчуження стверджує: всі рубки відповідають чинному законодавству, що підтверджується результатами перевірок службою екологічного контролю (остання здійснювалась у грудні 2016 року).
Мовляв, ліс рубали поза межами об’єктів природно-заповідного фонду, встановлення лімітів не знадобилося.
Логіка агентства виглядає так: до квітня заповідника не існувало, оскільки указ президента про створення Чорнобильського заповідника запрацював лише у серпні минулого року – після набрання чинності відповідним законом. Понад те, напередодні голова ДАЗВ Віталій Петрук уточнив: «відправною точкою» є 30 березня 2017 року, день юридичної реєстрації Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Тоді ж стало відомо про утворення адміністрації установи, керівником якої призначили Тараса Мельничука.
Таким чином акцентується: саме з того дня зона стала заповідною у юридичному сенсі. До цього такий статус мала лише частина зоологічного заказника біля Чорнобиля (загальна площа якого не перевищує 50 тис. га). Крім того, до створення адміністрації було неможливим переоформлення землі площею 227 тис. га – процес лише розпочинається. Кінцевий термін – квітень наступного року. Відтак минулорічні санітарні рубки у зоні відчуження були законними, вважають в агентстві.
Твердження про запуск заповідника з березня – суперечливе. Адже створення адміністрації – питання організаційне, а не юридичне. Логічно вважати точкою відліку саме серпень минулого року, коли розпочав діяти відповідний указ президента.
У будь-якому разі анонсоване Петром Порошенком створення заповідника затягнулося на рік, протягом якого вирубка лісу у зоні досягла піку за всю свою історію.
За даними ДАЗВ, на територіях зони відчуження та зони безумовного відселення, пройдених лісовими пожежами 2015 року, проведено лісовідновлення шляхом створення лісових культур на площі 113 га протягом 2016 року та 70 га станом на кінець березня 2017 року.
Вирубки не вщухають і цього року. Для порівняння: відповідно до офіційної інформації з сайту ДАЗВ, з серпня по грудень у зоні було проведено рубки формування та оздоровлення лісів на площі 60 га, що дозволило отримати майже 14 тис. м3 деревини (на гектарі вирубувалось у середньому 223 м3). А з січня до середини березня 2017 року такі рубки стали ще інтенсивніші: на 25 га було вирублено 10 тис. м3 деревини (408 м3 деревини на гектар). Помітно більше, ніж середній запас насаджень у зоні відчуження на один гектар (приблизно 250 м3 деревини на один гектар).
«Тобто після набуття чинності указу президента в Чорнобильському біосферному заповіднику проводилися суцільнолісосічні рубки, що заборонено», – наполягає Лагодич.
Такі закиди у ДАЗВ не сприймають з причин, наведених вище: заповідника до квітня 2017 року не існувало.
Кому потрібні чорнобильські сосни
Хто купує вирубаний ліс, за яку ціну та у яких обсягах – Державне агентство з управління зоною відчуження відмовилось повідомляти. Чиновники пояснили, що ця інформація «має ознаки комерційної», а «згідно з Цивільним кодексом України, органи державної влади забов’язані охороняти комерційну таємницю»…
Винахідлива відповідь державної установи заважає дізнатись про подальшу долю деревини із зони відчуження, однак підтверджує сам факт її продажу на ринок.
Незважаючи на скептичні уявлення щодо екологічності, великі масиви лісу у зоні відчуження відповідають нормативам, а чорнобильська сосна користується попитом не лише на батьківщині. Хоча навряд чи за кордоном здогадуються, з якої частини України прибув товар – в експортних партіях деревину змішують.
Про те, що український ліс із зони відчуження набагато раніше за самих українців отримав безвіз, свідчать кілька фактів.
Відповідно до інформації від Держагентства з управління зоною відчуження, торік до санітарної рубки лісу в зоні відчуження було залучено компанії «Берком Інвест Захід», «Вуд Пауер», «КМВ Буд», «ГП Бор-ліс», «Соколине полісся», «Євро люкс лідер», «Блеквуд».
Як мінімум дві з них минулого року постачали ліс за кордон. Наприклад, компанія «Берком Інвест Захід» продала польській Metrolux Incorporated деревину у вигляді гранул на суму майже $32 тисячі. Конкурент – фірма «Вуд Пауер» – знайшла покупця невеличкої партії пиломатеріалів з хвойних порід у Єревані (фірма LLC Dragsman). Звісно, немає підстав стверджувати, що ця деревина походить саме із зони відчуження. Але чи варто це повністю виключати? Є інший приклад – згідно з кримінальною справою, матеріали якої доступні у судовому реєстрі, минулого року експортер пиломатеріалів до Туреччини, ТОВ «Атенелі», закупив сировину у держпідприємства із зони відчуження «Північна пуща».
Чи існують ризики при купівлі деревини із Чорнобильської зони – питання риторичне з огляду на історію колишнього завідуючого лабораторією ДП «Київська лісова науково-дослідна станція». Два з половиною роки тому він за хабар «подарував» п'ять сертифікатів на вміст радіоактивних речовин бізнесмену, який торгує деревиною. До речі, хабарника звільнили від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу науково-дослідної станції, а кримінальне провадження було закрито.
Українське законодавство дозволяє продавати на території держави паливну деревину, яка за вмістом цезію не перевищує 600 бекерелів на кілограм. А от концентрацію стронцію у деревах не вимірюють. За словами професора Зібцева, цьому є просте пояснення – за критерієм «стронцій» жодного дерева з зони відчуження не можна продавати, оскільки цей ліс не відповідав би нормативам.
Разом з тим у 2017 році на ринок може потрапити ще більше лісу із зони відчуження, ніж у попередні періоди. Річ у тім, що на території заповідника планується організація так званих протипожежних розривів – вирубки лісу завширшки кілька десятків метрів і завдовжки десятки кілометрів, які потрібні для стримування імовірної пожежі.
За даними «Главкома», загальна площа запланованих лісових розривів у зоні може становити від 200 до 400 гектарів. Про наміри їх створення знає, наприклад, директор Харківського державного проектно-вишукувального інституту агромеліорації і лісового господарства Михайло Трофименко. Проте з деталями наразі він не знайомий. Зокрема, йому не відомо, чи будуть розриви проходити через найбільш забруднену десятикілометрову зону (де такі заходи є найактуальнішими), чи лише на території заповідника.
Про суперечливу ефективність протипожежних розривів свідчать слова Зібцева: 20 років тому в зоні відчуження вирубали просіку чистого стиглого лісу завширшки 30 метрів і завдовжки кілька десятків кілометрів зі сходу на захід. За кілька років просіка заросла.