Як обійти санкції. Майстер-клас від нардепа Богуслаєва
Як з’ясував «Главком», машинобудівний завод із Запоріжжя у 2016 році ремонтував двигуни для літаків авіаполку міноборони Росії, задіяного у воєнній операції в Сирії.
У вересні 2015 року два літаки Ан-124 «Руслан» міноборони Росії прибули із «гуманітарним вантажем» до Сирії, де триває громадянська війна. Через три тижні російська армія з дозволу вищого керівництва РФ розпочала воєнну операцію в цій країні. Така послідовність – відправлення «гуманітарки», за яким слідує сплеск бойових дій, – мала б нагадати українцям «гуманітарні конвої» Російської Федерації на Донбас. Щоразу після прибуття з Росії автоколони з такою «гуманітаркою» на територію «ДНР/ЛНР» значно посилювались обстріли з боку бойовиків та наступ на українські позиції.
Але наразі мова не про сумнівний вміст «гуманітарки» з Кремля, а про реальну допомогу українського підприємства «Мотор Січ» військовим частинам країни-агресора. Ці збройні формування задіяні в сирійській кампанії, яку вже називають злочином проти людства. Не менше запитань викликає співпраця запорізького заводу із міністерством оборони РФ на тлі агресії Кремля на сході України та анексії Криму.
Сирійський слід
Кореспондент видання Shephard media (спеціалізується на бізнес-аналітиці ринків аерокосмічної та морської безпеки, військової підготовки) Babak Taghvaee раніше писав у власному Twitter, що у перші чотири місяці воєнної операції Росії в Сирії (вересень–грудень 2015 року) російські літаки Ан-124 перевезли до близькосхідної країни 10 тис. тонн вантажів. За даними міжнародної волонтерської групи InformNapalm, частина задіяних у Сирії Ан-124 належить 566-му транспортному авіаполку (в/ч 41495) 61-ї повітряної армії ВПС РФ.
Як з’ясував «Главком», саме для цієї військової частини «Мотор Січ» у 2016 році ремонтувала авіадвигуни літаків Ан-124. Про це свідчать матеріали судової постанови, винесеної 9-м арбітражним апеляційним судом РФ та оприлюдненої 7 грудня 2016 року.
Згідно із судовими матеріалами, рік тому міноборони РФ уклало держконтракти на модернізацію чотирьох літаків Ан-124 з ремонтом їхніх двигунів Д-18Т для своїх потреб у 2015–2017 роках.
Функції виконавця ремонту двох авіадвигунів було передано компанії «Авіаремонт-МС», де «Мотор Січі» належить 24%. При цьому відновлювальні роботи, згідно з контрактом, мали відбуватись із залученням заводу «Мотор Січ». Було підписано графік поетапного ремонту, який передбачав відправлення агрегатів в Україну у I кварталі 2016 року.
Авіадвигуни для ремонту передала по ланцюгу виконавців уже згадувана вище військова частина №41495 61-ї повітряної армії ВПС РФ, яку було задіяно у воєнних діях у Сирії.
За графіком ремонту двигунів, затвердженим російськими генералами, після відправлення на «Мотор Січ» двигуни мали повернутися до Росії у третьому кварталі. А здача робіт міністерству оборону Росії була запланована до кінця грудня. Загальна вартість ремонту двох двигунів становить чверть мільярда рублів. Скільки з цієї суми отримала «Мотор Січ» – не уточнюється. Але фактом є те, що кошти підрядникам уже сплачено військовим міністерством майже у повному обсязі.
Ще два двигуни від Ан-124 для тієї ж військової частини №41495 мав ремонтувати Уральський завод цивільної авіації. Станом на листопад минулого року відновлення не було розпочато і не виключено, що агрегати невдовзі також можуть прибути до України. У будь-якому разі кошти за відновлення всіх чотирьох двигунів (у сумі близько 470 млн рублів) було сплачено згадуваній вище «Авіаремонт-МС», де «Мотор Січ» має свою частку.
«Главком» намагався отримати коментар у власника запорізького заводу, нардепа В’ячеслава Богуслаєва, але він тривалий час не відповідає на дзвінки.
Як обійти санкції. Рецепт «Мотор Січі»
Чи є така співпраця незаконною з боку українського підприємства?
Наприкінці 2015 року представники «Мотор Січі» були змушені публічно відбиватися від закидів ЗМІ щодо залучення підприємства до ремонту двигунів з авіапарку російського президента та для потреб ФСБ. Прес-служба машинобудівного заводу тоді запевняла журналістів, що завод отримав замовлення з Кремля, коли не діяли запроваджені Україною антиросійські санкції (введені у вересні 2015 року). Мовляв, із того часу підприємство не порушувало заборони щодо ремонту та обслуговування військової продукції для росіян і постачає лише товари для цивільної авіації.
Нагадаємо, 16 вересня 2015 року президент Петро Порошенко ввів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони, відповідно до якого було заборонено співпрацю з низкою російських компаній. Зокрема до переліку потрапили Державна авіакомпанія «224 льотний загін», «Борисфен-Авіа», ВАТ «Вертольоти Росії», Вертолітна сервісна компанія, Федеральне державне унітарне авіаційне підприємство міністерства надзвичайних ситуацій Росії, Севастопольське авіаційне підприємство, Казанський вертолітний завод, Кумертауське авіаційне виробниче підприємство, Науково-технічний центр експлуатації і ресурсу авіаційної техніки, Авіаційна компанія «Політ», Улан-уденський авіаційний завод та інші компанії, що виробляють, ремонтують та експлуатують бойові вертольоти та літаки, а також авіаційну техніку подвійного призначення. Більшість з цієї техніки, що оснащується двигунами, виробництва «Мотор Січ».
Цікаво, що до санкційного переліку включено й «Борисфен-Авіа» (в якому 14% належить ПАТ «Мотор Січ»). Але разом з тим спеціалісти РНБО чомусь забули включити у цей список російську «Авіаремонт-МС» («Мотор Січі» належить 24%). Така «неуважність» із боку української влади відкрила можливість «Мотор Січі» співпрацювати з Росією, формально не порушуючи антиросійських санкцій. Адже, як зазначено вище, замовлення міноборони РФ на ремонт двигунів для Ан-124 йшло в Україну саме через цього законного посередника – російську «Авіаремонт-МС».
Свідченням того, що «Мотор Січ» і надалі залишається паличкою-виручалочкою для російських силовиків, є повідомлення «Наших грошей» про те, що «військова частина 55056» (у складі Федеральної служби безпеки Росії) восени уклала угоду із ЗАТ «Борисфен» на закупівлю допоміжного газотурбінного двигуна АІ-450МС для літака Ан-148 вартістю 39,9 млн рублів. А минулого квітня «Борисфен» отримав замовлення від Управління справами президента РФ на 6,89 млн рублів на збільшення ресурсу авіадвигунів АІ-25. Російським «Борисфеном» володіє московська фірма «Лосиный остров» (співвласник – Богуслаєв) та «Мотор Січ».
Тобто у 2015 році ідентичні підряди від ФСБ та Управління справами президента РФ виконувало безпосередньо «Мотор Січ» та ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» ім. Івченка». А в 2016-му – фірма-посередник з Росії, яку не включено до санкційного списку.
Лазівку мали закрити ще у 2014 році, коли було введено заборону на постачання в Росію продукції військового і подвійного призначення. Санкції було запроваджено указом президента Порошенка, яким він схвалив відповідне рішення РНБО. Але наскільки вони дієві – невідомо. Як зазначали ЗМІ, більшість санкцій 2014 року перебувала під грифом «таємно».
Прикрі «помилки»
У будь-якому разі Москва має низку способів отримати потрібні послуги чи товари для своєї армії з України. Приклади містять інші документи російського судового реєстру, відповідно до якого РФ може отримувати авіакомплектуючі з України просто «помилково».
Так, наприкінці 2014 року на російській митниці затримали вантаж з України – відповідно до документів, насос дозатора для турбовального двигуна «Мотор Січі» АІ-450М (призначений для цивільних вертольотів). Але насправді, замість насосу прибули комплектуючі до двигуна Д-436-148, що використовується на літаках Ан-148. Суд визнав це відправлення «помилковим».
Спроектовані в Україні, Ан-148 виробляються також Росією на Воронезькому акціонерному літакобудівному товаристві. Зі стапелів російського виробника вже зійшло 29 таких літаків різних модифікацій. Вони експлуатуються в Управлінні справами президента РФ та у ФСБ. Зараз підприємство виконує замовлення міноборони Росії на поставку 15 літаків Ан-148-100Е.
Але двигуни для них виробляє український завод. Способи їх відправлення, як можна побачити на цьому прикладі, різноманітні. Відповідно до судового рішення, «помилкові» комплектуючі для двигунів Ан-148 було передано у власність російської держави. Де вони використовуватимуться надалі – на літаках міністерства оборони РФ чи в цивільному секторі – невідомо.
Інше питання – яким чином цей товар випустили за кордон українські митники? Про це можна лише здогадуватись, але у будь-якому разі цей факт є дивним з огляду на прискіпливу увагу спецслужб України, які ретельно відстежують діяльність «Мотор Січі».
Наприклад, у жовтні минулого року український суд покарав начальника відділу перспективних розробок вертолітної техніки «Мотор Січі» штрафом за те, що співробітник заводу у липні здійснив приватну поїздку до Росії без попереднього письмового повідомлення спецслужб, які надають доступ до держтаємниці, та режимно-секретного органа АТ «Мотор Січ».
Варто зазначити, що у Росії прикрі «помилки» на кшталт випадкового відправлення за кордон запчастин для авіатехніки карають досить жорстко. Наприклад, рік тому у Новгороді було засуджено представника російської компанії, яка вивезла з РФ до Білорусі продукцію військового призначення – запчастини для вертольотів Мі-24. Обвинувачений стверджував, що насправді товари призначалися для цивільних вертольотів, але суд більше повірив прокурорам та призначив «контрабандисту» чотири роки колонії загального режиму.
За даними російських ЗМІ, економічні санкції України не заважають запорізькому гігантові співпрацювати з російськими підприємствами авіа- і вертольотобудування, в тому числі «Вертольотами Росії», Вертолітною сервісною компанією, Казанським вертолітним заводом, Кумертауським авіаційним виробничим підприємством, Улан-уденським авіаційним заводом. «Усі вони, як і раніше, отримують українські двигуни, необхідні для виробництва Мі-8, Мі-24, Мі-35, Мі-17, Мі-171, Мі-28, Ка-31, Ка-32 і Ка-52», – пише versia.ru.
На прикладі 2012 року: для потреб російської авіації щорічно ремонтувалося до тисячі українських двигунів. За даними видання versia.ru, половина обсягу відновлюється за участю згадуваних вище російських компаній «Борисфен-Авіа» та «Авіаремонт-МС». «Другий знайдений варіант – переміщення частини замовлень (400–600 авіамоторів на рік) у Білорусь», – стверджують автори статті, посилаючись на те, що кілька років тому «Мотор Січ» інвестувала кошти у промхолдинг, створений на базі Оршанського авіаремонтного заводу. Останнє, у свою чергу, має контракти на інженерно-консультативний супровід вертольотів марки «Мі» російських виробників.
Як повідомляв два роки тому сам Богуслаєв, щорічно із Запоріжжя до Росії відправлялось 40% усіх вироблених двигунів. Більшість з них призначені для вертольотів, щорічний обсяг виробництва яких у Росії становить приблизно 300 одиниць.